Слава  Ісусу  Христу !

Сьогодні, возлюблені в Христі браття і сестри, Свята Церква Христова з особливим піднесенням святкує  пам’ять  Святого Апостола  Андрія  Первозванного, того Апостола, який проповідував Христове Євангеліє серед  скіфів. Перебуваючи на дніпровських пагорбах де красується сучасний Київ, він прорік, що на цих горах засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Господь воздвигне  багато  церков.  А в знак того, він воздвиг знамено Хреста Господнього  на Київських  пагорбах.  І як ми знаємо, пророцтво Святого Андрія збулося.

Апостол Андрій  проповідував серед  народів, які  проживали на  берегах  Чорного  моря і  Дніпра.  І  якщо  апостол  прийшов для справи  проповідництва  Євангелія  на  наші  землі,  то  це  означає,  що  наші  землі  не  були  безлюдними,  а  заселеними тодішніми  племенами.  Тому  стає  очевидним,  що  пізніше  Київ  став  центром  християнства серед  слов’янських  народів Сходу.  З  берегів  Дніпра  християнство  розповсюджувалося  по  всій  Київській  Русі.

Апостол  Андрій  був  свідком  проповідництва Ісуса Христа,  Його  чудес,  що  підтверджувало  Божество Спасителя.  Андрій   бачив  страждання  Божого Сина,  Його  смерть  і  Воскресіння.

 Коли  Святий  Іван  Предтеча  проповідував  у  Йорданській  пустелі,  Андрій  був  Його  учнем  і  вже  на  той  час  багато  що  чув про  Ісуса  Христа,  а  згодом  стає  Його  учнем,  бо,  як  розповідає  Святе  Євангеліє: «…йдучи  попри  Галилейське  море, побачив  двох  братів, Симона,  що  звався  Петром,  і  Андрія,  його  брата,  що  закидали  сіті  у  море,  бо  були  рибалки.  І  до них  мовив: «Ідіть  за  Мною,  Я  вас  зроблю рибалками  людей» (Мт. 4, 18 – 19).  Почувши  ці  слова,  брати  пішли  за Спасителем  і  більше  ніколи  не  розлучалися  з  Ним.

 Після  Господнього  Вознесіння  на  Небо і  Зіслання  Святого  Духа  на  Апостолів  вони,  кинувши  жереб, розійшлися  по  всьому  світу, щоб  нести  народу  Євангельську  Вістку.  Святий  Андрій  пішов  поміж  поганські  народи  нести  світло  Христового  вчення.

 Під  час  своєї  проповіді  Апостол  Андрій  зазнав  від  язичників  багато  переслідувань.  Останнім  осідком  проповідництва  Апостола  Андрія,  де  йому  судилося  прийняти  мученицьку  смерть,  було  місто  Патри.  У  цьому  місті  він  відкрив  очі  сліпому,  за  молитвою  святого  був  зцілений  від  невиліковної  хвороби  знатний  громадянин  міста  Сосій.  Через  покладання  рук  Апостола  оздоровилась  від  важкої  хвороби  Максимилія,  дружина  правителя  Патри,  а  також  його  брат  Стратоклій.

 Своїм  проповідництвом  та  чудесами  Андрій  навернув  до  Христа  всіх  жителів  міста  Патри.  Але  ще  залишилося  декілька  язичників,  на  чолі  з  правителем  Егеатом.  Проповідь  і  чудеса  Апостола  не  впливали  на  правителя.  Апостол  із  батьківською  любов’ю  звертався  до  душі  цього  зачерствілого  язичника,  намагаючись відкрити йому правду  Життя  Вічного.  Але  наповнений  гнівом  Егеат  наказав,  нарешті,  розіп’яти  Святого  на                 Х – образному  хресті,  не  прибиваючи  рук  і ніг,  а  прив’язати  їх  до  хресного  дерева.

 Побачивши  хрест,  на  якому  мав  бути  розіп’ятий,   Апостол  Андрій  воскликнув: «О, добрий, святий  Хресте,  за  яким  я  так  довго  тужив !  Спокійно  і  радісно  я  приходжу  до  Тебе.  Ти  прийняв  мого  Божественного  Спасителя,  прийми  і  мене,  Його  учня,  щоб  через  Тебе  дійшов  я  до  Нього!»    Із  Хреста,  на  якому  був  розіп’ятий,  Апостол  Андрій  багато  проповідував  та  навчав  людей,  які  приходили  його  слухати  на  протязі  двох  днів,  в  які  він  терпів  хресні  муки.   Наляканий  можливістю  народного  повстання,  Егеат  наказав  припинити  страждання  Святого  Апостола,  наказавши  слугам  зняти  з  Хреста

Святого.  Коли  слуги  підійшли  до  Андрія,  щоб  його  звільнити  від  страждань,  він  підніс  свої  очі  до  неба  і  сильним   голосом  воскликнув: «Господи  Ісусе  Христе,  не  допусти  зняти  мене  з  Хреста,  на  якому  я  задля  імені  Твого  розіп’ятий,  але  прийми  мене  у  Свої  вічні  оселі».  Коли  Святий  промовляв  ці  слова,  його  обличчя  сяяло  ясним  світлом,  що  ніхто  на  нього  не міг  дивитися.  Це  світло  продовжувалося  до   півгодини,  і  зникло   тієї  миті,  коли  Святий  Андрій  преставився  до  Бога.

 Це  відбулося  13  грудня  62 року.

 Благочестива  Максимилія,  дружина  Егеата,  правителя  міста  Патри,  зняла  Святе  тіло  Апостола  з  Хреста  і  з  честю  поховала  його.

 Святі  мощі  Андрія  Первозванного  у  357  році  були  торжественно  перенесені  із  Патр  до  Константинополя  і  покладені  разом  із  мощами  Святого Євангелиста  Луки  у  величавому  храмі  на  честь  Святих  Апостолів,  а   в  1208  році  перенесені  до  італійського  міста  Амальфа,  де  вони  спочивають  дотепер.  А  чесна  голова  апостола  знаходиться  в  Римі,  у  базиліці Святого  Петра  з  1418  року.

Своїм  життям  і  діяльністю, ціложиттєвими  духовними  подвигами  Святий  Андрій  закликає    нас  любити  Господа  і  вірно служити  Йому  протягом  усього  життя  нашого.  Амінь.

   Ваш  у  Христі  о. Іван,  парох