Мукачівська греко-католицька Єпархія

СЛОВО ПАРОХА КВІТНА НЕДІЛЯ

Posted on 24 Кві 2016, Священик: о. Іван Тидір

Вістка про воскресіння чотириденного мерця  Лазаря рознеслася не тільки Єрусалимом, а миттєво розлетілася далеко за його межами. І багато людей поспішили назустріч Чудотворцю, Який на молодому віслюкові прямував до Єрусалиму. Люди від радості зривали вітки з дерев і стелили ними дорогу, інші скидали свою одежу, голосно волаючи: «Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє» (Ін. 12, 13).

Богонатхненний пророк Захарія в урочистому вході Спасителя в Єрусалим вбачав наближення часу відкуплення роду людського від гріха і смерті: «Радій, вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму!» (Зах. 9, 9). А це означало, що довгоочікуваний Месія заснує Боже Царство, втрачене прародичами через гріхопадіння.

Коли, наповнені лицеміря та ненависті до Христа, єврейські законовчителі побачили, як простий народ зустрічав Христа, то заговорили між собою: «Бачите, весь світ йде за Ним…» (Ін. 12, 19), тому звертаються до Спасителя: «Учителю, заборони їм». А Христос відповів їм: «Кажу вам: коли оці замовкнуть, кричатиме каміння» (Лк. 19, 40). Єврейські старійшини наївно сподівалися затулити народові вуста на те, що тоді діялося дорогою до розбещеного Єрусалиму. Своїм урочистим в’їздом у Єрусалим Ісус Христос доказав, що Він свідомо і добровільно з любові до людини йде на смерть: «щоб кожен, хто увірує в Нього, мав життя вічне» (Ін. 3, 16). А посеред цього великого торжества Син Божий заплакав, бо знав, що не промине якихось сорок років, як Єрусалим буде вщент зруйнований, вороги не залишать каменя на камені від колись облюбованого євреями Єрусалиму. І сотні тисяч людей загинуть, захищаючи своє місто від римських завойовників. Спаситель, насамперед, оплакував невірність народу, бо тої неділі народ вітає Христа як царя, а наступної п’ятниці цей самий народ буде на весь голос кричати до Пілата: «Розіпни Його!.. Ми не знаємо іншого царя, окрім кесаря» (Ін. 19, 15).

Сьогодні вони стелять свої одежі під ноги Христові, а трохи пізніше увінчають Пречисту голову Христову терновим вінцем і вкладуть важкий Хрест на Його рамена, І тою самою дорогою Ісус понесе важкий Хрест на Голгофу, ступаючи по пальмових гілках, що їх недільного дня люди люб’язно кидали Йому під ноги. У неділю ці гілки були ще свіжими, зеленими, а в п’ятницю вони вже будуть зів’ялими, сухими, подібно, як будуть зів’ялими їхні зрадливі серця. Не дарма Ісус оплакував невірність Боговибраного народу.

На жаль, подібна картина повторюється постійно. У Тайні Святого Хрещення християнин відрікається від сатани і всіх його діл, складає присягу вірності Христу, присягає любити Христа, йому Єдиному служити і належно дотримуватися Його Святих Заповідей, і це пригадує нам символічні колишні оклики: «ОСАННА!». А в подальшому земному житті людина дуже часто відчужується від Христа, переступаючи Заповіді, розпинаючи Христа власними гріхами.

Людина дуже часто буває зрадливою. Один Христос є нашим вірним приятелем.

Він ніколи не розчаровує, бо «Ісус Христос учора і сьогодні – Той Самий навіки» (Євр. 13, 8).

Якщо уважно поглянемо на сучасне суспільство, то, очевидно, правдиво зауважимо, що сьогоднішній світ є дуже зрадливим. Буває, що сьогодні ти потрібний, тебе прославляють, підносять до небес, а завтра – ти вже непотрібний, тебе можуть скинути до самого дна прірви, вщент  розчавити.

Сьогодні, коли ми тримаємо в руках вітки, на знак готовності щиро вітати Ісуса, як колись вітав Його єврейський народ, Спаситель бажає від нас букетів власних чеснот і чистоти сердець, і ми їх Йому не жаліймо!

Ми сьогодні стоїмо на порозі великих днів, які до глибини зворушать кожне християнське серце: це дні Христових Страстей і смерті на Хресті нашого Спасителя. Постараймося зробити все, що від нас залежить, щоб Його біль і терпіння були для Нього полегшею. Серед Його смутку будьмо для Ісуса Симоном Киринейським, допомагаймо Йому нести Хрест, на якому є також і наші гріхи.

Це буде для Ісуса найбільшою радістю, якщо людина допоможе нести Богові Хрест. Починаймо це робити ще сьогодні, бо страсний тиждень є для цього найбільш придатним часом. Благаймо Господа, щоб ця страшна, кривава жертва Спасителя не відбулася для нас затьмаренням земними речами.  Але навернула навіть найзапекліших грішників до Богоспасенної огорожі, до якої прагне кожна християнська душа!

Ваш у Христі,  отець Іван Тидір