ХРИСТОС  ВОСКРЕС !

  Возлюблені в  Христі  браття  і  сестри!

  Ще кілька днів тому, всі ми, занурені до безмежного суму співпереживань  Христовим стражданням, радість за Воскреслого нам здавалась чимось недосяжним та емоційно незбагненим. Тому що ми проживали в зовсім іншій атмосфері – скорбот, жалю, туги, та взагалі, несприйняття тодішнього жорстокого державного устрою Ізраіля. Страх безповоротної втрати Божого Сина й небезпеки нищівної ліквідації  Його послідовників мимоволі вривався до наших немічних сердець, розпорошував нашу підсвідомість, хоч внутрішній розум тайкома підказував нам, що прийде ота довгоочікувана перемога правди Христової, та приведе нас до зустрічі з воскреслим Спасителем.

І чи не так ми постійно відчуваємо сучасну небезпеку, військові дії в окупованому Донбасі, загибель майже кожного дня наших рідних вояків, бо злочинна політика російської влади вмить перетворила добрих друзів на затятих ворогів, безжалісно зруйнувала родинне взаєморозуміння.

Саме подібні переживання відкривають перед нами благословенний шлях до більш глибшого та пронизливого розуміння пережитого Божим Сином та Його учнями. Багатотисячний натовп жителів Єрусалиму та всіх прочан, що прийшли на святкування Паски, щойно, в день торжественного входу Христа до Єрусалиму, вітали свого Пророка Ісуса вигуками «ОСАННА!», раптом перетворюється на ворожість «розпни Його!». З намови синедріону, народ прирікає Месію на розп’яття, з садистською насолодою супроводжує Спасителя ХРЕСНОЮ ДОРОГОЮ до Голгофи, та глумиться над смертю Невинного на хресті.  Тепер ми можемо трактувати ці події по – різному, шукати багато причин в підступності та владолюбстві єврейської старійшини, в легковірності простого народу, в пекучому розчаруванні тих, хто очікував від Месії повернення могутності тисячолітнього царювання Ізраіля.  Однак, за всіми цими інтерпретаціями, ми не повинні забувати одне з головних джерел ненависті до Христа; дії ненависника, споконвічного ворога людського – сатани.

Присутність у світі темних диявольських сил завжди звершується в жорстоких спалахах ненависті, агресії, зухвалої войовничості. Християнською зброєю, що здатна перемогти сили зла, є сила Христової Правди.  Бо Спаситель світу гине на хресті не тому, що не здатен Себе захистити, Своєю смертю Він відкриває нам згубні наслідки легковажної довірливості темним силам, які здатні найпотаємніше та винахідливо маскувати своє справжнє єство.

Христос часто нагадував Своїм послідовникам про необхідність покладатися на духовну зброю, без якої неможлива перемога над темними силами зла. Саме переживаючи драму реального сучасного протистояння агресивному злу та насиллю, ми складаємо життєвий іспит на право майбутнього воскресіння до іншого, вічного життя. Світло Христового Воскресіння допомагає нам побачити гірке майбутнє Юди зрадника. Нікчемна доля христопродавця  не зміниться від того, ким би не виявився Юда в сучасному світі – президентом, військовим генералом – продажником, депутатом – зрадником, чи простим войовничим пенсіонером – руського миру.

Зрада Юди, як і жорстокість єрусалимського натовпу, не могли бути спонтанними. Вони поступово визрівали внаслідок низки компромісів із людськими сумліннями, низкою великих та малих людських гріхів. Їх підтримувала сліпота державних старійшин, невміння захистити себе та тодішній народ  від облесливого голосу сатани, браку  терпіння та любові до ближнього.

Та посеред великої години випробувань, у болючому переживанні особистих невдач відкривається перед нами правдивість відкупительного сенсу страждань Божого Сина. Ми також тепер проходимо разом із Христом очистительну дорогу до Голгофи, щоб відкрити для себе там, у Ньому, власну перспективу воскресіння. Тому що воскресіння починається з очищення наших безсмертних душ від поневолення гріхом. А цей важкий процес буває завжди наповнений біллю, внутрішньою боротьбою, багаточисельними конфліктами з оточенням.

Сам Спаситель у вирішальну мить переживав подібну напружену боротьбу в оливковому саду «піт Його став, немов краплі крові, що спливали на землю» (Лк. 22, 44). Наша вірність Євангелію, вірність Богу, потребує реальних свідчень непохитної стійкості під час суспільних потрясінь і життєвих катастроф.  Час випробувань потребує не брехливих демагогів, а спокійних, поміркованих державних особистостей, завжди готових гідно протистояти диявольським спокусам.

Христос навчав Своїх учнів бути «подібними до тих, що очікують свого пана, коли він повернеться, щоб, як прийде й постукає, відчинили негайно йому»  ( Лк. 12, 36).  Здається, хіба це складно – проживати в очікуванні зустрічі з Богом?  Але як важко буває нам втриматися від паніки, від завчасного осуду, захиститися  від поширюваних через соціальні мережі брехливих чуток, від загального психозу!  Я занадто важко буває залишатися справжньою людиною на місці, коли довкола розпочинається нагнітатись такий страшний хаотичний рух!

І знову перед нами Спаситель в оливковому саду. Він просить апостолів про одне: бути поруч біля Нього, допоки Він буде бесідувати з Отцем Небесним, але втомлені учні не витримали внутрішньої напруги й заснули, тоді й Петро чує звернені до нього слова: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!» ( Мр. 14, 38 ). Ці слова Спаситель звертає й до нас.  «Пильнуйте й моліться!», – саме в цьому полягає нині місія церковного люду; бути послідовними у відстоюванні Правди Христової, чим частіше звіряти свої думки та вчинки, з Євангельською Наукою, перебувати у безперервній молитві серця у піднесенні до Бога.

Ніколи й ніде Христос не обіцяв християнам ані суспільних привілеїв, ні земного торжества. Навпаки; Святе Євангеліє рясніє попередженнями про конфлікти зі світською владою, переслідування, несприйняття Божої Істини громадською  думкою. Часто визнання приходить до праведників не сьогодні і не завтра, не в цьому світі. Однак перспективу нашого християнського визнання, перспективу власного воскресіння у Христі ми поступово будуємо кожним своїм благочестивим вчинком, кожним чесно прожитим нами днем.

Нехай же цьогорічне свято Світлого Христового Воскресіння стане для всіх нас святом надії та джерелом натхнення на стійкість у вірі повсякденного життя.  Світ завжди потребує нас, християн, не як державотворчої інституції чи суспільної або партійної групи – він потребує праведників, здатних пильнувати разом із Христом, бути стійкими в молитві й милосердному служінні ближньому.  Світ потребує людей, здатних бути іншими посеред звабленого спокусами оточення і власним прикладом вести ближніх до воскресіння для майбутнього життя.

Будьмо такими – і свято ВОСКРЕСІННЯ  стане вічною, нескінченою радістю для кожного з нас.

В цей Світлий День простімо один одному заради ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО  і будемо благати  Бога, щоб Він зміцнив Своєю Божественною благодаттю наші душевні й тілесні сили і благословив нас на добрі справи!

 Воістину Воскрес Христос!

 Ваш у Христі,  о. Іван. парох

 Ужгород – 2019 рік Божий