Сьогодні – 7 липня святкуємо великий празник – Різдво  Івана  Хрестителя.

На честь свята Різдва  Івана Хрестителя, в Ужгородському  Хрестовоздвиженському  греко-католицькому   Соборі   відбулася святкова   Служба  Божа, яку очолив  Настоятель   Кафедрального Собору  о. Іван  Тидір.

У час Божественної  Літургії,  о. Іван виголосив проповідь у якій зазначив, що Святий  Пророк  Іван  Предтеча  був   найбільшим  серед  пророків  і  праведників  старозавітних  часів.  Він  завершує  історію  Старозавітної  Церкви  і  відкриває  епоху  Нового  Завіту.  За  свідченням  Ісуса  Христа,  ніхто,  народжений  жінками  на  землі,  не  був  таким  великим  як  Іван.  І  коли  задумаємося  над  свідченням  Святого  Письма  про  нього,  то  захоплює  людський  дух,  і  не  тільки  дух – бачимо  в  ньому  зразок  людини,  яка  зуміла  так  безмірно,  так  необмежено  бути  відданою  своєму  Богові  та  своєму  покликанню,  що  може  послужити  неперевершеним  прикладом  для  кожного  з  нас.

Святий    Іван  Хреститель   має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується  шість дат. Серед них – празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь.

Іван Хреститель провадив пустельне життя.  За переданням, батьки під час переслідування Ірода переховували його в пустелі.

Святий  Пророк  Іван  Предтеча   на  протязі  більше  тридцяти  років,  перебуваючи  самотньо  в  безлюдній пустелі,  боровся  у  своїм  серці,  за  власне  майбутнє  життя  і,  вийшов  на  проповідь,  і  про  нього  засвідчив  Сам  Бог – він найбільший  серед  усіх  пророків!   Святе  Письмо  його  називає  не  пророком,  а  Голосом,  бо  настільки  він  був  в  гармонії  з  Божою  Волею,  він  споріднився  із  Животворним  Словом  настільки,  що  його  слова  вели  людину  до  спасіння,  до  прийняття  в  своє  життя  Месію – Христа.  Він  відкинув  все  земне  задля  того,  щоб  навіки  належати  Богу  і,  Господь  повертає  його  до  людей,  Бог  не  залишив  його  в  безлюдній  пустелі.   Він  наказав  пророку  йти,  вернутися  до  людей,  щоб  люди  зазнали  того  життя,  яке  вже  на  той  час  пізнав  Святий  Іван.

Повернувшись із пустелі, він проповідував покаяння. Він не дивився на соціальний статус тих, яким проповідував. Вмів добрати потрібних слів, щоб казати правду. За це був ув’язнений і поніс мученицьку смерть.

— Він  заключений  до  темниці  за  правду,  за  добре, чесне  слово.  Христос  залишився  на  волі,  Він  проповідує,  до  Нього  прийшли  Іванові  учні,  бо  Іван  Предтеча  відчуває, бачить, як  невпинно  до  нього  наближається  смерть,  що  з  цієї  темниці  він  вже  більше  не  вийде.  Він  посилає  до  Христа  своїх  учнів  із  гнітючим  питанням,  чи  Він  Той,  Якого  вони  так  довго  чекали,  або  чекати  їм  іншого. Сказати  іншими  словами,  чи  це  є  Христос,  коли  він  приносив  людям  свідчення  про  Нього,  або  ж  він  страшно  помилився?  І  якщо  він  помилився,  то  даремно  він  загубив  свої  молоді  роки  в  дикій  пустелі,  дарма  виходив  до  людей,  даремно  він  в  темниці,  даремно  помре  він,  даремно  все…   Невже  ж  він,  буде  обманутий  Самим  Богом?   І  хитається  сама  сильна  душа,  яка  коли-небудь  була  на  землі.  Христос  не  відповідає  йому,  Він  не  віднімає  від  Божого  Пророка  повноти  та  величі  подвигів,  Він  говорить  Івановим  учням,  щоб  передали  йому,  що  вони  бачать:  сліпі  бачать,  хромі  ходять,  бідні  проповідують,  і  блаженний  той,  хто  в  Ньому  не  засумнівається.  Ці  пророчі  слова  були  за  багато  сотень  років  сказані  Святим  Пророком  Ісаїєю,  які,  на кінець,  знайшли  для  себе мовби  відлуння,  а  учні  повертаються  до  Хрестителя  із  сповненням  Ісаїних  пророцтв.  А  Іван  відходить  до  вічності,  наповнившись  вірою у  викупний  подвиг  Месії – Христа,  у  повній  відданості  самого  себе Божій  Справі  задля  спасіння  інших.

Часто  буває  у  нашому  житті,  коли  розхитується  наша  душа,  що  після  того,  як  зуміли  все  зробити,  що  повинні  були

зробити,  сказали  правдиве  слово,  як  тільки  могли,  задля  того,  щоб  інша  людина  воскресла  душею,  піднялася  з  гріха,  раптом  нас  охоплюють  страшні  сумніви.  Душа  невимовно  стомлена,  життя  меркне,  все  тіло  пригнічене  тягарем  розчарувань.   І  в  цьому  –  все!

Тоді  перед  кожним  з  нас  особа  Івана  Хрестителя,  кожен  з  нас  покликаний  бути  для  ближнього  предтечею,  щоб  самому зійти  на  ні,  щоб  із  ближнього  виросла  оновлена  людина, мешканець  Вічного  Життя.  А  про  нас  хай  не  згадують,  ми  зійдемо  в  смерть – щоб  змогли  жити  інші.       Якщо   ні  –  яка  ж  тоді  слабка  наша  любов  до  ближніх.

Нашим  власним  життям  наслідуймо  віру  й  любов  до  нашого  Спасителя,  якою  у  повній  мірі  булла  наповнена  душа  Святого  Івана  Хрестителя,  його  відданість  Правді  Божій,  хай  запалюють  в  наших  серцях   світильник  для  подорожі  в  Небесне  Царство, –  сказав о. Іван Тидір.

Після Служби Божої, яка закінчилася в 11:20 год, отець

Роман Курах та вірники  міста Ужгорода та Ужгородського району щиросердечно привітали Настоятеля  Кафедрального  Собору о. Івана Тидіра із святом – Різдва Івана Хрестителя – Днем  Небесного Покровителя.