Ще кілька днів тому, занурені у безмежний жаль та переживання Христових страждань, радість Христового Воскресіння як для Його учнів, так і для нас були такими далекими, що під впливом емоцій власного жалю та сівпереживать Христу, ми, мов би знаходилися зовсім в ішій атмосфері. Страх безповоротної втрати Праведника мимоволі увіходив до нашої підсвідомості, хоча події сивої давнини підказували нам про неминучість перемоги Христа та Його Преславного Воскресіння. Багаточисельний натовп прочан Єрусалиму , які декілька днів тому щедро вітали Христа співом «Осанна!», коли Він востаннє увіходив до Єрусалиму, раптом перетворюється на ненависть та ворожість. Натовп піддається намовам синедріону розіпяти Месію, а самі старійшини із садистською насолодою спостерігають за стражданнями Христа. Тепер ми можемо шукати дуже багато причин в тих далеких подіях підступності та владолюбстві юдейської старшини, в легковірності простолюду, в розчаруванні тих, хто роками очікував від Месії повернення могутності, добробуту та тисячолітнього царювання Ізраілю. Але головним джерелом ненависті до Христа були дії споконвічного людського ворога – дявола.
Присутність у світі дявола завжди проявляється в ненависті та агресії, нелюдській войовничості. Але зброєю супроти отих сил зла завжди повставала сила Христової Правди. Спаситель гине на хресті не тому, що нездатен Себе захистити. Своєю смертю Він відкриває нам згубні наслідки легковажної довіри темним силам зла. Христос нам показує про необхідну силу власної духовної зброї, без якої не може бути перемоги над дяволом.
Посеред цих великих випробувань, у болючому переживанні особистих потрясінь відкривається перед нами викупний сенс страждань Божого Сина. Ми покликані проходити разом з Ним очищувальну дорогу до Голгофи, щоб відкрити в Ньому перспективу власного воскресіння. Бо ж воскресіння завжди розпочинається з очищення нашої власної безсмертної душі, від поневолення гріхом та беззаконням. Цей важкий момент наповнений великими болями, внутрішньою боротьбою, незчислимими конфліктами з оточенням.
…Завжди очікувати на зустріч із Христом, хіба це складно? Але буває дуже важко стримуватися від паніки, від передчасного осуду, захиститися від брехливих пересудів, від загального психозу! Як важко залишатися собою, коли довкола починається страшний, абсурдний хаотичний рух! І чи не слід нам тоді згадати Христову молитву в Оливному саду: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!» (Мр. 14, 38), – саме в цьому полягає сьогодні місія кожного християнина, завжди звіряти власні думки та вчинки з Євангельською Наукою.
І сьогодні, в Великий День Христового Воскресіння, ми в піднесенні повторюємо разом із Святим Апостолом Павлом: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» ( 1Кор. 15, 55). Ми це часто повторюємо, бо переживаємо Христове Воскресіння з мертвих, як преамбулу нашого власного воскресіння, нашої власної перемоги над смертю з її пекельними наслідками. Пасхальний Світанок відкривається перед нашим розумінням як світанок нашого майбутнього вічного життя в Небесному Царстві. Христос приходить до нас, щоб запросити кожного відкрити для себе оту неперевершену перспективу вічного життя, стаючи співпереможцем смерті: «Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» ( 1 Кор. 15, 57). І чи не тому Господь відкриває нам таємницю влади смертної пітьми над немічною людиною: «Жало ж смерті то гріх» (1 Кор. 15, 56).
Спаситель не відриває нас силоміць із пекельних обіймів смерті. Він із батьківською любовю і вірою у наші власні духовні сили запрошує кожного з нас, синів і доньок: «Іди за Мною!» (Мт. 8, 22), – але завжди залишає за людиною право вибору між омріяним світанком вічного життя в Христі та нескінченим хаосом гріхів та беззаконь. Подібний вибір ми здійснюємо завжди, в нарізноманітніших життєвих ситуаціях.
Кожен з нас може пригадати власні епізоди, коли доводилося заблукати на власній життєвій дорозі, ховаючись від Євангельського Світла в темні закутки власних амбіцій. Повернення до Христа – це не відступ, а шлях до Христа, яким ми вертаємося на дорогу Благої Вістки, на дорогу до власного спасіння.
Ніколи й ніде Господь не обіцяв Своїм послідовникам ані суспільних привілеїв, ані земних успіхів. Євангеліє рясніє попередженнями вірним про конфлікти із земною, світською владою, переслідуваннями, несприйняттям брехливих громадських думок. Визнання приходить до праведних людей не сьогодні, не миттєво, не в цьому грішному світі. Але перспективу нашого християнського визнання, перспективу власного воскресіння в Христі ми будуємо кожним своїм правдивим вчинком, кожним чесно прожитим днем.
І хай, дорогі у Христі браття і сестри, цьогорічне Свято Світлого Воскресіння Христового стане для всіх нас святом великих надій та джерелом власного сповідання віри у повсякденному житті. Милосердний Господь завжди потребує нас, вірних, не як державнотворчу інституцію чи суспільну спільноту – Вн потребує щоденних праведників, здатних пильнувати разом із Пастиреначальником Христом, бути стійкими у молитві і служінні ближнім. Світ потребує таких людей, які здатні бути для інших посеред звабленого спокусами оточення власним правдивим прикладом вести ближніх до Воскресіння для майбутнього життя. І якщо будемо такими – тоді свято Воскресіння стане вічною, нескінченою радістю для кожного з нас.
У ці святкові Пасхальні дні, коли Свята Церква Христова святкує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, щиросердно вітаю Вас, дорогі, з Пасхою Христовою. Щиро вітаю з Воскресінням усіх керівників обласних структур, керівників міста над Ужем – у надії на тісну співпрацю в духовно – культурному та соціальному напрямках на благо наших краян у добробуті та розквіту Срібної Землі.
Молитовно бажаю нашій владі всіх рівнів глибокої побожності та великої мудрості, безмірної терпимості і Божої допомоги в їх відповідальному перед Богом сліжінні ближнім.
Хай Милосердний Господь оберігає нашу країну від агресивних ворожих нападів, щоб Бог припинив жорстоку війну проти України. А нас хай благословляє миром і братолюбством, єдністю та любовю, надихаючи нас добрими та благочестивими вчинками. Амінь.
Воістину Христос Воскрес!
Ваш у Христі, отець Іван
квітень – 2018 рік