ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

Возлюблені в Христі

   браття і сестри! 

 В ці світлі Пасхальні дні, коли вся повнота Вселенської Католицької Церкви Христової з особливим натхненням звіщає перемогу життя над смертю, зла над добром, миру над ненавистю, до нашої країни увірвалась страшна і руйнівна орда північних завойовників.

   Наш багатостраждальний і миролюбивий український народ знову, в котрий раз за свою багатовікову істрію несе на собі важкий хрест голгофських страждань, терплячи від безбожних та жорстоких ворогів бомбардування ракетами, бомбами та різним російським озброєнням наших мирних жителів; будівлі українських шкіл, дитячих садочків, університетів, аптек та магазинів, житлових будинків з їхніми мешканцями. Це є страшна та жорстока війна, яку віроломно проти України вчинила загарбницька рассея.

   Помираючи на хресті, Спаситель навчає нас, що ми повинні прощати всім нашим кривдникам та ворогам, так як Він Сам за них молився на хресті: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять!». Ачи можемо ми тепер прощати нашим злісним ворогам, які хочуть стерти з лиця землі нашу миролюбиву та працьовиту націю українців? Це є дуже важко, бо тисячі наших мирних жителів та відважних воїнів проливають свою кров за незалежність України, перекривають ворожі прориви в глибину країни шлях ворогам, постаючи перед смертоносними кулями свої молоді й люблячі серця, стаючи посмертно героями. Ця жорстока війна як ніколи єднає наш український народ, бо тільки в єдності перемога буде за нами, та в любові до нашої рідної України.

   Злочинна політика безсердечного і біснуватого царька путіна, вмить перетворила колись добрих російських друзів та сусідів на самих страшних і затятих  ворогів, безжально зруйнувала всякі взаємовідносини та взаємопорозуміння між нами. Бо ніхто не може не здригнувшись, дивитися на те, як безжально вбивають наших маленьких, ще ні в чому неповинних діточок, безчестять наших молодих дівчат, і чи мають ці нелюди свої власні родини: батьків, сестер, своїх дітей? На все це ми не можемо знайти відповіді, тому що не можемо в здорову голову подібне помістити.

   В Пасхальні дні подібні переживання відкривають перед нами оту благословенну дорогу до більш пронизливого та глибшого розуміння, яке переживав Спаситель із Своїми учнями. Багатотисячний натовп єврейських прочан, які прийшли на святкування старозавітньої Пасхи до Єрусалиму, декілька днів тому торжественно, з особливим натхненням зустрічали на пагорбі перед Єрусалимом Мессію, підносячи Його аж до небес, вітаючи радіним «Осанна», а раптом, через декілька днів ті ж євреї будуть у ворожості та жорстокості вигукувати до Пілата: «Розпни, розпни Його!» З намови єврейських старійшин народ віддає Христа на розпяття, в нелюдській насолоді супроводжуючи Його хресною дорогою до Голгофи. Понад дві тисячі років після Хресного Подвигу Спасителя людство трактує цю подію по-різному: це і розчарування євреїв в Христові щоб  став земним царем та поставив євреїв понад усім тодішнім людством, це і страшна і темна зависливість староєврейської верхівки, їхньої підступності та властолюбства. Але головним джерелом Христового розпяття та ненависті до Нього були, як завжди, темні дії ненависника Бога та людини – сатани.

   Бо сама присутність у цьому світі темних і злих сил людського ворога диявола, завжди завершувалось жорстокими спалахами агресивних і військових дій між народами, зухвалою ворожнечею, безжалісним нищенням жорстокими народами  інших, більш миролюбивих народів. Бо сатана ніколи не хоче щоб людство проживало в мирі та порозумінні.  Христос помирає тілесно на хресті тому, щоб захистити нас від згубних наслідків легковажної довірливості темним силам, які здатні занадто мистецьки маскувати перед немічною людиною своє справжнє сатанинське обличчя. Спаситель й тепер не перестає нагадувати нам про необхідність покладатися нам на духовну зброю, без якої ми не зможемо перемогти диявола та його темні сили. І тепер, коли переживаємо драму сучасного реального протистояння злу російської агресії та її насильству, ми, мов би, складаємо життєвий екзамен майбутнього воскресіння до іншого, вічного життя.

   Світлосяйне Христове Воскресіння й потепер допомагає нам побачити розпачливе й гірке майбуття Юди зрадника. Нікчемна доля Євангельського христопродавця ніколи не зрозуміється людиною від того, ким би Юда тепер виявився: чи воїном – агресором, чи тим нелюдом генералом що віддає наказ вбивати невинних дітей, чи може бути закривавленого путіна та християнського московського патріарха, що благословляють оце страшне братовбивство?

   Зрада Юди, як і теперішніх російських загарбників не були спонтанними. Вони визрівали поступово із людських хворих сумлінь та уявлень, а їхню ненависть, як і постійно в таких випадках буває, твердо підтримував улесливий голос сатани.

   Та посеред недвеликих страждань і випробувань, особистих невдач та переслідувань, накінець відкривається перед нами правдивість відкупних страждань Божого Сина. Ми тепер також проходимо разом з Христом тернисту та криваву власну очистительну дорогу до Голгофи, щоб там відкрити собі дорогу до власного Воскресіння. Поскільки Воскресіння починається з очищення наших власних душ, що безжалісно і жорстоко поневолені гріхом. І цей важкий акт навернення до Бога завжди буває наповненим неймовірною біллю, внутрішньою боротьбою людини та багаточисельними і жорстокими конфліктами між народами.

   «Пильнуйте і моліться!»,- звертається сьогодні до нас Христос, бо саме в цьому полягає місія вірників Католицької Церкви Христової;  бути гідними послідовниками у проповідуванні та відстоюванні Правди Христової, звіряючи свої земні думки з Божественними, перебуваючи у безперестанній молитві серця в піднесенні до Бога. Перспективу нашого піднесення до Бога та власного Воскресіння в Ньому ми, ще тут, на землі, будуємо своїми благочестивими вчинками, кожним у єдності із своїм Творцем прожитим нами благословенним днем.

   Сучасний світ потребує нас християн не як державотворчої інституції чи суспільної або партійної групи сучасних політиканів та продажників простого люду. Світ особливо тепер потребує  нас, вірних християн – праведників, здатних взяти життєвий Хресний тягар разом з Христом, бути стійкими в молитві, в милосердному сліжінні нашим ближнім, яких ми вбачаємо в усіх тимчасово переміщених людях з територій, що охоплені війною, всіляко допомагати їм адаптуватися в нових життєвих реаліях повсякдення. Сучасний світ потребує людей, здатних бути іншими посеред розбещеного та звабленого земними спокусами оточення і власним прикладом християнського високоморального благочестя вести ближніх до Воскресіння.

   В цей світлий празник Воскресіння Христового простім один одному заради Його Воскресіння, будемо благати Милосердного Бога щоб зміцнив Своєю Божественною Благодаттю увесь наш ураїнський Боголюбивий нарід до єдності в Христі, тоді нам не будуть страшні жодні ворожі нападки, бо в Божій єдності наша сила!

Ваш у Христі, отець ІВАН, парох

                                                     ХРИСТОС  ВОСКРЕС !  ВОІСТИНУ   ВОСКРЕС!