Сьогодні,  возлюблені  в  Христі  Браття  і  сестри,  Свята  Церква  Христова  навчає  нас  одної  дуже  важливої  Правди  Божої,  оскільки  в  цьому  земному  світі  ніхто  і  ніщо  не  в  змозі  змінити,  бо  навіть  знищити  устрій  Боговстановленого  Світопорядку.  Премудрий  Творець  завжди  виконує  Свої  Божественні  Задуми,  щоб  найрозумніша  земна  істота  людина  змогла  довершувати  свою  духовну  природу,  уподібнюючись  своєму  Творцеві.  А  людина,  у  свою  чергу,  замість  того  щоб  наближатись  до  Бога,  переступає  поріг  дозволеного,  виходить  на  широкі  простори  гріха  та  беззаконня,  чим  і  віддаляє  себе  від  Бога.

   Подібною  людиною,  яка  у  часи  приходу  Христового  на  землю,  намагалася  жорстоко  й  підступно  знищити  Божі  Плани,  був  жорстокий  єврейський  тиран  цар  Ірод.

  Почувши  від  трьох  волхвів  зі  Сходу,  що  прийшли  вклонитися  Новонародженому,  про  час  появи  зірки  Новоявленого  Месії,  Царя  Ізраіля,  та  довідавшись  від  первосвящеників  та  книжників про  місце  народження  Ісуса,  Ірод  вирішує  підступно  вбити  Божого  Сина,  щоб  сильніше  собі  укріпити  царство  Ізраільське: «Коли  ж  народився  Ісус  у  Вифлиємі  Юдейськім,  за  днів  царя  Ірода,  то  ось  мудреці  прибули  до  Єрусалиму  зо  Сходу,  і  питали: « Де  народжений  Цар  Юдейський?  Бо  на  Сході  ми  бачили  Зірку  Його,  і  прибули  поклонитися  Йому»  І,  як  зачув  це  цар  Ірод,  занепокоївся,  і  з  ним  увесь  Єрусалим.  І,  зібравши  всіх  первосвящеників  і  книжників  людських,  він  випитував  у  них,  де  має  Христос  народитись… .  Тоді  Ірод  покликав  таємно  отих  мудреців,  і  докладно  випитував  їх  про  час,  коли  зявилась  Зірка.  І  відіслав  їх  до  Вифлиєму,  говорячи: «Ідіть,  і  пильно  довідайтеся  про  Дитятко;  а  як  знайдете,  сповістіть  мене,  щоб  і  я  міг  піти  й  поколонитись  Йому».  (Мт. 2. 1 – 8).  Але  Божі  плани  руйнують  злі  наміри  нечестивого  Ірода,  бо  на  той  час  оцей  тиран  так  і  не  зрозумів,  що  так  жорстоко  повстав  проти  Самого  Бога – Творця.  Господь  посилає  тієї  ж  ночі  Своїх  Вісників,  Ангелів – Охоронців,  які  сповістили  східним  мудрецям  про  нечестиві  задуми  Ірода: «А  уві  сні  остережені,  щоб  не  вертатись  до  Ірода,  відійшли  вони  іншим  шляхом  до  своєї  землі» (Мт. 2, 12).  Вісники  Божі  також  застерігають  Христового  опікуна,  Йосифа  Обручника,  наказуючи  Йому: «А  як  відійшли  мудреці,  ось  Ангел  Господній  з’явився  у  сні  Йосипу  та  й  сказав: « Уставай,  візьми  Дитятко  та  й  Матір  Його,  і  втікай  до  Єгипту,  і  там  зоставайся,  аж  поки  скажу  тобі,  бо  Дитятка  шукатиме  Ірод,  щоб  Його  погубити» (Мт. 2, 13).

 Хоч  як  хитро  та  підступно,  з  допомогою  східних  мудреців  хотів  учинити  злі  наміри  Ірод,  щоб  вбити  Ісуса,  але  його  наміри  так  і  не  здійснилися.  Господь  засоромив  царя   перед  мудрецями  і  перед  народом.  Зрозумівши,  що  він  є  обманутий  та  висміяний,  Ірод  придумує  нелюдську  і  найжорстокішу  розправу  з  Новонародженим  Дитятком,  дає  свою  царську  і  кровожадну  вказівку  воїнам  повбивати  у  Вифлиємі  та  околицях  всіх  хлопчиків,  від  народження – до  двох  років,  заспокоюючи   своє  кровожадне  серце  тим,  що  неодмінно  у  числі  вбитих  буде  також  Дитятко  Ісус.  Результатом  жорстокої  кривавої  різні  Ірода  стало  чотирнадцять  тисяч  невинно  вбитих  вифлиємських  хлопчиків.  Воїни  Ірода  насильно  відбирали  від  матерів  маленький  дітей,  прилюдно  їх  рубали  мечами,  щоб  сповнити  задум  царя – дітовбивці.

   Цю  страшну  трагедію  на  зорі  християнської  ери  пророкував  за  багато  сотень  років  до  Христа  святий  пророк  Єремія: «Чути  голос  у  Рамі,  плач  і  ридання  та  голосіння  велике:  Рахиль  плаче  за  дітьми  своїми,  і  не  дається  розважити  себе,  бо  нема  їх» (Мт. 2, 18).   Тут  старозавітня  праматір  Рахиль  символізує  єврейських  жінок,  які  на  власні  очі  бачили  побиття  своїх  немовлят,  оплакуючи  їх.

   Важко  нам  тепер,  дорогі,  уявити   собі  увесь  жах  жорстокого  побиття  невинних  вифлиємських  діточок,  та  розриваючі  серця,  плач  та  стогін  їхніх  матерів,  хоч  у  це  важко  повірити,  але  ця  нелюдська  трагедія  відбувалася,  у  нас,  на  землі.

   Отож,  запитаймо  ще  раз,  за  що  так  жорстоко  вбивали  невинних  немовлят?  І  чому  ця  сумна  подія  має  таке  близьке  відношення  до  події  Боговтілення?

   Господь  наш  Ісус  Христос,  згідно  старозавітних  пророцтв,  що тисячоліттями,  в  усіх  деталях  провіщали  пророки  всесвітню  подію  приходу  Месії  –  Христа  на  грішну  землю,  Який  народиться  у  Вифлиємі  від  бідної  та  незнаної,  але  чистішої  від  Ангелів  Діви  Марії  дією  благодаті  Святого  Духа.  Христос  народився  в  убогому  вертепі,  Його  тепле  ліжко  замінили  ясла  тварин,  тому  що  Свята  Родина  не  змогла  за  своєю  убогістю  віднайти  помешкання.  Всі  старозавітні  пророцтва  про  Різдво  Ісуса  Христа  з  точністю  звершилися.  Навіть  язичеські  народи,  яким  було  байдуже  староєврейство,  були  усвідомлені  у  деяких  пророцтвах,  отже,  і  вони  з  нетерпінням  очікували  прихід  Месії  на  землю,  що  виправить,  на кінець,  понівечений  людським  гріхом  світопорядок.

 Так,  за  пророцтвом,  в  час  народження  Христа  появилась  на  небі  незвичайна  Зірка,  з  допомогою  якої  мудреці  пізнали  народження  Христа.  Тому  вони  бажають  побачити  Того,  Хто  змінить  біг  світової  історії.  Це  є  важка,  але  спасенна  дорога  до  Бога,  а  прикладом  тієї  важкої  подорожі  до  Христа  і  служать  для  нас  східні  мудреці.  Є дорога  до  Бога  й  інша,  якою  йшов  божевільний  цар  Ірод,  але  на  тій  дорозі  він  сам  себе  знищив.  Бо  подібне  трапляється  з  усіма  жорстокими,  безбожними  людьми,  які  стараються  стерти  з  людської  пам’яті  ім’я  Боже.  Пригадаймо  собі,  до  прикладу,  факти  з  проповідництва  Спасителя,  коли  єврейські  законовчителі  зговорилися  вбити  Божого  Сина,  зтерти  з  лиця  землі  Його  Святу  науку  та  учнів  Христових.  Вони  вивели  за  людське  поселення  та  вбили  Божого  Сина,  а  це  тому,  що  так  від  віків  постановив  Отець  Небесний.  Бо  Його  смерть  стала  відкупленням  усього  людського  роду  від  неволі  гріха  та  влади  диявола.  Вони  жорстоко  переслідували  перших  християн,  однак,  тими  переслідуваннями,  тільки  укріплювали  Святу  Церкву  Христову.  Гоніннями  вони  допомагали  поширюватися  Церкві  по  всіх  землях.  Отримавши  Христове  благословення,  апостоли  з  Христовою  Наукою  розійшлися  по  всьому  світу,  несучи  народам  Добру  Новину,  яку  так  очікували  всі  народи.

  Як  важко  тепер ми  собі  уявляємо,  чим  протистояла  на  той  час  Свята  Церква  язичеському  світу,  бо  з  одного  боку,  боролася  на  той  час могутня Римська  імперія  з  найсильнішою  армією  та  сильним  урядом,  багатствами,  що  пливли  до  скарбниці  з  усього  тодішнього  світу.  З  іншої  сторони,  протистояли  їм,  переважно  невільники,  без  зброї,  без  самого  необхідного  для  проживання,  що  навіть  не  належали  самим  собі.  Вони  не  боролися,  не  противилися  насиллю,  добровільно  йшли  на  муки,  йшли  на  смерть  за  Христа,  за  Його  Святу  Віру.  Незважаючи  на  всі  ці  чинники,  Свята  Церква  росла  й  перемагала,  а  цій  перемозі  сповнювалися  Слова  Христові,  якими  Він  звертався  до  Апостола  Павла: «Досить  тобі  Моєї  благодаті,- бо  сила  Моя  здійснюється  в  немочі»,-  а  потім  вже  додає  сам  Апостол  Павло: «Краще  я  буду  хвалитись  своїми  немочами,  щоб  сила  Христова  вселилася  в  мене» (2 Кор. 12, 9).

   Отже,  ніхто  ніколи  не  зможе  перемогти  Бога  Творця,  або  зруйнувати  Його  Божі  Плани!  Бо  Він  є  Всемогутнім,  і  може  вчинити  тільки  те,  що  є  Божою  Любов’ю,  Милосердям  і  всім  добрим  та  прекрасним,  що  може  бути  на  світі.  Жодна  на  світі  сила  не  може  заперечити  Божій  Всемогутності.  Цю  силу  Він  одержав  у  Воскресінні  з  мертвих,  коли  сказав: «Дана  Мені  всяка  влада  на  небі  й  на  землі… Я  з  вами  повсякчас,  аж  до  кінця  віку» (Мт. 28, 18. 20).

   Спаситель  добре  знав,  що  Його  послідовники  матимуть  багато  клопотів,  переслідувань,  страждань  воюючи  проти  зла  на  світі.

   Разом  з  тим,  Він  запевнив  Своїх  послідовників  в  перемозі: «У  світі  страждатимете.  Та  бадьортеся!  Я  бо  подолав  світ» (Ін. 16, 33).  Амінь.

Христос  рождається!   Славіте  Його!