Христос  Рождається!

Сьогодні,  возлюблені  у  Христі  браття  і  сестри,  Свята  Церква  Христова  у  Своїх  Богослужіннях  та  піснеспівах  славить  три  величні  події.  Це  чи  не  єдиний  випадок  у  церковних  Богослужіннях,  коли  поряд  із  святом  на  честь  нашого  Господа,  Церква  вшановує  ще  й  інші  події.

Сьогодні  ми  молитовно  згадуємо,  як  восьмиденного  Богомалятка  Ісуса  принесли  до  Єрусалимського  храму,  щоб  наректи  Його  іменем  Ісус,  та  сповнити  за  старозавітнім  звичаєм  тілесне  обрізання.  Сьогодні,  ми  також  згадуємо  пам’ять  великого  святителя  Церкви  Христової  Василія  Великого.  Ми,  14 січня за  нашим  Юліанським  церковним  календарем  вступили  в  Новий  2017  рік  Божих  Милостей.

Подію  Господнього  Обрізання  сьогоднішнього  дня  розкриває нам  у  апостольському  літургійному  читанні  Святий  Апостол  Павло.  Він  вказує  нам  на  нашу  власну  віру  у  Тайну  Боговтілення,  в  те,  що  Спаситель  сприйняв  людську  природу.  Всевишній  Бог  стає  людиною,  проживає  посеред  людей,  увібравши  до  Божества  реальну  часточку  людської  історії.  В  Ньому  перебувала  вся  Повнота,  ставши  Головою  всякої  влади,  в  Ньому  ми  поєдналися  до  нерукотворного  обрізання,  раз  і  назавжди  скинувши  із  себе  людське  гріховне  тіло  у  Христовім  Обрізанні, – говорить  Святий  Апостол  Павло.  І  якщо  ми  є  ревними  християнами,  то  повинні  постійно  збагачувати  у  собі  це  оновлене  життя,  приносити  у  жертву  Богу  самих  себе,  щоб  назавжди  померти  для  гріха.  Тільки  християнство  як  таке,  а  й  узагалі  віра  в  Бога   заснована  на  самопожертві,  по скільки  людина  за  своєю  природою  повинна  творити  жертвоприношення  Богу  за  Його  щедрі  дарування.  Дуже  часто,  приймаючи  оці  дарування,  рахуємо  їх  за  свій  здобуток,  власною  заслугою  перед  Богом.  І  якщо  ми  звикнемо  до  Божих  дарувань  як  до  своїх  власних,  мов  до  своєї  одежі,  або  якихось  речей,  тоді  втрачаємо  Божі  благодатні  дарунки,  а  душа  підпадає  під  гіркі  наслідки,  лишаючись  неземної  краси,  яку  дає  людині  тільки  Бог.

Обрізання  Господнє,  яке  згадуємо  сьогоднішнього  дня,  хай  послужить  для  нас,  грішних  і  земнороджених,   тим  Божим  Діянням,  що  поєднає  нас  із  нашим  Творцем  у  Його  Святій  Науці,  задля  нашого  спасіння.

А  що  до  другої  сьогоднішньої  церковної  події  –  пам’яті  Святого  Василія  Великого,  то  він  є  загальновідомим  в  усьому  християнському  світі,  як  людина  –  взірець  морально – духовного  вдосконалення,  відома  своєю  вченістю,  строгих  високоморальних  правил  життя  не  тільки  до  своїх  ближніх,  а  в  першу  чергу  –  до  себе.  Глибинним  знанням  та  розумінням  Святого  Письма,  святитель  подавав  вірним  багату  духовну  поживу,  хто  потребував  цієї  вічної  їжі.  Він  повчав  християнський  світ  як  власною  проповідницькою  наукою,  так  і  своїми  глибокозмістовними  письмовими  творіннями.  І  до  сьогоднішнього  часу  вся  повнота  Святої  Церкви  Христової,  як  Східної,  так  і  Західної  черпає  Богонатхненні  духовні  настанови вчителя християнського  благочестя  Святого  Василія  Великого.

А  що  стосується  сьогоднішньої  третьої  події,  то  ми  сьогодні  вступили  в  Новий  2017  Церковний  рік.

Відійшов  від  нас  назавжди,  щоб  більше  не  повернутися  2016  рік.  І  як  вісник  вічності,  на  його  зміну  приходить  Новий.  А  перед  нами  нині  Господь  відкриває  нову  сторінку  власного  життя,  досі  невідома,  незаплямована, нагадуючи  білосніжну  рівнину.  Наше  земне  життя  уподібнюється  важкій  земній  дорозі,  і  кожен  з  нас  на  цій  дорозі  є  мандрівником.  Мандрівник  має  звичку  через  якоїсь  час  дороги  зупинитися,  подивитися  назад,  оглянути  роздумами  майбутній  шлях,  відпочити,  а  потім  продовжити  свою  подорож..

Отже,  минулий  рік  залишив  у  наших  серцях  багато  радостей  та  розчарувань,  життєвого  добра  та  гіркоти.  Для  багатьох  з  нас  він  став  роком  відкриття  нових,  до  того  часу  невідомих  недомагань  та  хвороб,  скорбот  та  полишень.  І  не  дивлячись  на  всі  ці  життєві  негаразди,  ми  повинні  сьогодні  дякувати  Милосердному  Богу,  тому  що  в  минулому  Році  Божого  Милосердя  Господь  хотів  нас  бачити  Його  слухняними  дітьми  через  різні  наші  життєві  обставини.

Святе  Письмо  говорить  нам  про  одну  дивовижну  людину,  святого  праведника,  який  настільки  віддав  себе  Богу,  що  не  дивлячись  на  самі  важкі  життєві  обставини,  він  завжди  дякував  Богу.  Ця  людина  –  багатостраждальний  Іов.  Господь  допустив  щоб  він  лишився  всього  земного;  своєї  великої  родини,  розкішного  будинку,  земного  багатства,  а  сам  захворів  страшною  недугою  прокази,  опинився  на  гноїщу.  Він  терпів  тяжкі  муки,  а  до  того,  наруги  від  своєї  дружини  та  колись  вірних  друзів.  І  в  цей  тяжкий  час  Іов  не  згрішив,  не  промовив,  за  Словами  Святого  Письма,  жодного  нерозумного   слова   про  Бога.  Він    ніколи     не     переставав    дякувати    Богу:

« Господь  дав  Господь  і  візьме,  хай  буде  Ім’я  Боже  благословенним!»

І  чи  не  так  повинна  поступати  кожна  людина?

Господь  дав…  Бог  дає  нам  все,  що  тільки  може  вмістити  людина,  Він  ніколи  нас  грішників  не  покидає.  Кожний  з  нас  уподібнюється  тому  вутловатому  маленькому  човнику,  який  пливе  до  своєї  цілі  бурхливим  морем.  А  сильний  вітер  любої  хвилини  може  потопити  цей  човник,  але  цього  з  нами  не  сталося  на  протязі  минулого  року,  бо  Господь  постійно  супроводжував  нас,  оберігаючи  від  різних  небезпек.  І  коли  багато  людей  в  результаті  різних  хвороб  були  приковані  до  ліжка,  подібно  Іову,  в  нестерпних  муках  проводячи  безсонні  ночі,  ми  у  здоров’ї  та  благополуччі  раділи  та  насолоджувалися  красою  життя.  І  чи  були  ми  за  все  це  вдячними  Богу?  Господь  благословляв  наші  земні  труди,  а  ми  заробляли  на  хліб  насушний  і  на  все,  що  було  необхідним  для  земного  життя.

Милосердний  Бог  обдаровував  нас  благодатною  допомогою,  вів  нас  до  добра,  благословляв  наші  земні  успіхи,  що  інколи  ми  самі  дивувались  цьому,  а  з  наших  сердець  виривалися  слова  подяки.  Це  Бог  допоміг  мені!  Господь  був  зі  мною!…  Подібних  моментів  у  нас  було  багато,  за  які  ми  і  повинні  дякувати  Богу.  Навіть  саме  зачерствіле,  кам’яне  серце  після  подібних  Божих  благодіянь  повинно  бути  м’якшим.

Господь  взяв…  Багато  з  нас  у  минулому  році  загубили  на  життєвій  дорозі  дорогоцінний  дарунок  Божий  –  здоров’я.  У  багатьох  з  нас  були  важкі  дні,  доводилось  плакати,  скорбіти,  страждати.  Багатьох  торкнулася  неправда,  наклепи,  засудження.  І  все  це  Милосердний  Господь  допускав   нам  для  того,   щоб  ставати  більш  людяними,  добрішими.  Він  хотів,  щоб  ми  за  прикладом  Симеона  Киринейського,  допомагали  Йому  нести  тягар  Хреста.  А  якщо  Господь  посилав  нам  хвороби,  це  лиш  для  того,  щоб  ми  цінували  ще  глибше  Божий  дорогоцінний  дар  здоров’я,  а  часом  загубивши  цей  безцінний  дарунок,  невпинно  просити  Його  Божої  допомоги,  виправляючи  своє  гріховне  життя.

Самим  важким  для  нас  була  втрата  наших  рідних  та  близьких  нам  людей.  Обійняті  мороком  смерті  ми  стояли  біля  домовин  наших  померлих,  пізнаючи  ту  істину,  якою  є  людина,  часом  така  слабка,  смертна,  часом  така  горда  та  високомірна.  І  тоді  ми  більш  ясно  розуміли  слова  Святого  Письма: «Людині  призначено  один  раз  померти» (Євр. 9, 27).  Розлучаючись  навіки  із  своїми  ближніми,  ми  сприймали  від  Бога  втіху,  що  ця  розлука  не  вічна,  а  тимчасова.  Ми  глибше  увіходили  у  слова  Молитви «…хай  буде  воля  Твоя…».

Страждання  очищали  нашу  душу,  вони  випробовували  нашу  віру,  збагачуючи  нас  для  майбутнього  життя  в  Небі.

Новорічного  дня  люди  вітають  один  одного:  «З  Новим  роком,  з  Новим  щастям!»

Вітаючи  вас,  дорогі,  цими  словами,  додам  ще  одне  побажання  ,  щоб  кожен  з  нас  у  Новому  році  став  Новим  Творінням  у  Христі.  Щоб  кожен  зумів  одягнутися  у  Нову  Людину,  створену  за  Божою  Подобою.

Новий  Рік  і  Нове  щастя  полягає  в  тому,  що  в  Новому  році  Бог  дав  ще  одну  можливість  слухати  Запрошення  Нашого  Спасителя  до  Вічної  Вечері   Найсвятішої  Євхаристії.

Знає  лиш  Сам  Господь,  чи  це  Запрошення,  нас  немічних,  не  буде  останнім  у  нашому  земному  житті.

І  нехай,  дорогі,  той  відповідальний  час  земного  життя,  яке  нам  благословив  Бог,  буде  часом  нашого  оновлення  у  Христі,  Божою  Любов’ю  та  любов’ю  всіх  людей,  новим  миром  та  новою  благодаттю  Неба,  новим  Благословенням,  що  приведе  нас  до  вічного  життя  на  Небі.  Амінь.

Христос  Рождається!   Славіте  Його!

Ваш  у  Христі  о.  Іван,  парох

 14  січня