Слава  Ісусу  Христу! 

Возлюблені  в  Христі  браття  і  сестри!  Як прекрасно  створений  Богом  видимий  світ, і в  якій  гармонії  з  Божим  природним  творінням  знаходиться  вінець  Божого  творіння,  найрозумніша  земна  істота – людина.  «Видимий  світ,- навчає  нас святий  Василій  Великий, – це  розкрита  спасенна  книга,  читаючи  яку  ми  пізнаємо  свого  Творця,  бо  Він  премудрістю  Своєю  створив  усе».

І  якою  щасливою  повинна  бути  людина,  що  Милосердний  Господь  покликав  її  з  небуття  до  земного  життя  і  зробив  її  учасником  Своєї  Божественної  Слави.  Якщо  такий  прекрасний  світ  довкола  нас,  якщо  людина  безмежно  втішається  радістю  від  усього,  з  чим   доводиться  їй  зустрічатися  на  протязі  свого  дочасного  життя  на  землі,  поєднаного  з  горем,  сльозами  та  переживаннями,  то  що  можна  тоді  сказати  і  з  чим  порівняти  життя  вічне  на  небесах.  Бо  тільки  там  перебуває  вічна  і  істинна  радість – Господь  наш  Ісус  Христос  з  необмеженим  сузір’ям  Святих  Божих  вибранців.

Святе  Письмо про  це  нам  красномовно  говорить,  що  вухо  не  чуло  і  око  не  бачило  та  на  серце  людині  не  спадало,  що  Бог  приготовив  люблячим  Його!  Бо  вічне  життя  не  можна  ні  з  чим  порівняти. До  цього  вічного  життя  і  вічної  слави на  небі  покликана  кожна  людина.

Земне  життя  кожного  з  нас,  дорогі  вірники, – це  підготовчий  та  відповідальний  час  перед  вступом  до  вічності.  У  кожного  з  нас  були  золоті  дні  щасливого  та  безтурботного дитинства,  коли  на  серці  постійно  перебувала  радість,  тому  що  люблячі  батьки  в  усьому  піклувалися  за  здоров’я,  гаразди,  забезпечення  своєї  дитини.  Люблячі  батьки  ночами  не  досипали,  пильнуючи   за    дитиною,  віддаючи  їй  усю  батьківську  любов  та  материнську  ласку,  щоб  їхня  дитина  виросла  здоровою,  щасливою  та  слухняною. У  кожного  з  нас  є  пора  життєвого  розквіту,  коли  людина  готує  собі  родинне  гніздо,  віддається  обраній  земній  праці,  коли  ще  не  хочеться  думати  про  старість  та  про  людські  фізичні  хвороби. Людина  такого  віку  занурена  тільки  пошуками  свого  власного  благоденства  у  цьому  багатоликому  людському  суспільстві,  коли  кожен  за  себе  несе  свою  персональну  відповідальність.

І  як  на  зміну  квітучій  весні  наступає  тепле  сонячне  літо,  а  його  скоро  міняє  сира  та  непогожа  осінь,  коли  природа  поступово  завмирає,  подібне  буває  і  в  житті  людини.

Та  невже  зі  смертю  усе  для  людини  скінчено? Невже  вона  зникає  з  лиця  землі,  мов  дим  або  пара,  чи  відцвітає – мов  польова  квітка?  Свята  Церква і  цьому  навчає  нас,  поскільки  ми  всі  являємося  мандрівниками  та  пришельцями  на  цій  землі,  а  наша  вічна  Вітчизна  – на  небі,  в  оселях  нашого  Отця  Небесного,  Котрий  так  полюбив  грішне  людство,  що  послав  Сина  Свого  Єдинородного  на  хресну  смерть  за  вічне  життя  та  щастя  людини.

Щастя!  З  якою  нездоланною  жадобою  прагне  до  нього  людина!  Але,  на  жаль, не  завжди  вона  знаходить  таке  омріяне  щастя.  Дуже  багато  на  світі  різних  наук,  і  всі  вони  по  своєму  поважні,  проте  жодна  з  них  не  вчить, як  повинен  жити  християнин, щоб  досягти  вічного,  правдивого  щастя. Тільки  Свята  Церква  Христова – цей  благословенний  Божий  Виноградник, чітко  вказує  віруючій  людині  омріяну  дорогу  до  щастя,  вказує  вірні  настанови  й  засоби  для  його  осягнення. Тільки  той,  хто  перебуває  під  надійним  і  благодатним  крилом   Католицької  Церкви Христової  і  знаходиться  в  її  Святій  огорожі  та  провадить  своє  життя  згідно  із  Завітами  Божественного  Учителя  Ісуса  Христа,  знає,  де  є  істинне  щастя,  і  день  за  днем  наближається  до  нього.

Для  цього  нам,  вірним,  не  потрібно  перепливати  моря  й  океани,  мандрувати  горами  й  пустелями,  страждаючи   від  голоду  і  холоду;  не  потрібно розкопувати  сиру  землю  та  викидати  важке  каміння  із  землі,  щоб  знайти  бажане  щастя. Воно  так  часто  посеред  нас,  ми  постійно, безжалісно  розтоптуємо  його,  і  не  помічаємо,  як  близько  знаходимося  біля  нього.  Для  цього  нам  потрібно  тільки  викинути  із  своїх  сердець  усі  мізерні  та  маловартісні турботи,  які  так  часто  стають  для  нас  головною  перешкодою  на  дорозі  до  щастя  у  Божому  Царстві.  Бо  до  Божого  Царства  можуть  увійти  ті  вірники,  котрі  є  прикрашеними  коштовним  одягом  безцінних  християнських  чеснот.  Вони  є  справжніми  духовними  велетнями,  які  своїм  земним  життям,  своїми  добрими  вчинками  удостоїлись  бути  поселенцями  Небесних  Обителей.

І  нам  не  потрібно  десь  шукати  Царство  Боже,  бо  Спаситель  сказав: «Царство  Боже  всередині вас» (Лк. 17, 21). Коли  віруюча  людина  віднайшла  у  своєму  серці  Царство  Боже,  коли  вона  живе  з  Христом  у  серці,  то  така  людина  багата  і  без  багатства,  славна  і  без  слави,  радісна  посеред  скорбот.  Це  про  таких  християн  говорить  Святий  Апостол  Павло: «Ми  нічого  не  маємо,  але  всім  володіємо» (2 кор. 6. 10).  Заповідаючи  нам,  вірним,  шукати  перш  за  все  Царство  Боже,  Спаситель  додає: «…і  все  це  додасться  вам».

Ці  слова  говорять  нам  про  те,  що  Господь  ніколи  не  залишить  Своїх  вірних  без  Своєї  Божої  допомоги,  і  коли  посилає  нам  земні  випробовування,  то  надає  нам  і  сили,  перенести  їх.  Однак  застерігає  нас  від  усіляких  перешкод,  які  трапляються  на  життєвій  дорозі.  Значною  перешкодою  є  цілковите  поглинання  людиною  земними  клопотами.  Але  вони  не  можуть  задовольнити  наш  духовний  світ.  При  багатстві  усього  земного  і  при  величі  земної  слави  серце  людини  може  бути  порожнім  та  спустошеним.  Згадаймо  історію  життя  премудрого  Юдейського  правителя  Соломона: багатство  і  слава  якого  затьмили  багатіїв  усього  світу.  Здається,  у  нього  було  все,  але               «…оглянувся  я  на  всі  діла  свої, – зітхає  він,- і  ось  усе  марнота  і  нудьгування  духу»  (Екл. 2,  11).  Таке  царство  слави  і  багатства  земні.

Не  таке  Царство  Боже:  воно  наповнює  серце  віруючої  людини  Божим  миром,  заспокоює  і  тішить  людину.  Слово  Боже  говорить  нам,  що  Царство  Боже   є  праведний  мир  і  радість  у  Святому  Дусі.

Всі  ми,  дорогі  браття  і  сестри,  покликані  бути  спадкоємцями  омріяного  Божого  Царства,  до  якого  долучаємося  в  часі  Святого  Хрещення.  Царство  Боже  зосереджується  в  людському  серці,  і  тому  ми  чимраз  сильніше  повинні  проникати  у  власні  глибини  власної  душі,  яка  належить  Єдиному  Богу. До  такого  серця  долучається  Благодать  Божа,  розпалюючи  іскри  благочестя  та  полум’я  любові  до  Бога.  А  для  підтримання  цього  життєдайного  полум’я,  в  Божому  Саді  Святого  Письма  ми  знайдемо  багато  зародків,  які  допоможуть  нам  підтримувати  в  нашому  серці  незгасаючий  вогонь  любові  до  Христа.

Євангельське  Слово  Ісуса  Христа – це  світильник  для  нашого  серця,  невичерпне  джерело  світла  на  усіх  дорогах  нашого  земного  життя.  І  чи  кожен  із  нас  знає,  що  його  чекає  на  фініші  земної  дороги,  хоч  усім  нам  відомі  Слова  Христові: «Радійте  і  веселіться,  бо  велика  ваша  нагорода  на  небесах» (Мт. 5, 12).

Життя  християнське  саме  по  собі  зовсім  просте,  нескладне,  зрозуміле  для  кожної  людини  і  той  же  час  незбагнене та  важке.  Нелегким  воно  стає  для  тих,  хто  не  звик  жити  по-Божому,  хто  на  землі  покладає  надію  лише  на  себе.  Таким  людям  християнський  спосіб  життя  здається  нездоланним.  Хоч  на  землі  можна  жити  по-християнськи;  у  великому  мегаполісі,  або  у  невеличкому  поселенні,  всюди  можна  жити  за  Божими  Заповідями.  Бог  не  дивиться,  чи  то  чернець,  чи  мирянин,  чи  простолюдин,  чи  багатий,  якщо  знаходить  душевний  вантаж   добрих  справ.  І  якщо  віднайдемо  у  собі  подібне  волевиявлення,  тоді  спасіння  наблизиться  до  нас,  ким  би  ми  не  були  і  де  б  ми  не  проживали.

Тож  не  забуваймо  Веління  Господнє: «Шукайте  ж  перше  Царства  Божого  і  правди  Його,  і  все  це  додасться  вам» (Мт. 6, 33).   Амінь.

Ваш  у  Христі  отець  Іван,  парох

27 червня 

Хрестовоздвиженський  Кафедральний  Собор