Слава  Ісусу  Христу!

Сьогоднішня  Євангельська  Літургійна  розповідь, возлюблені в Христі Браття і  сестри, говорить нам про  власні стосунки  з Богом – Творцем.  І на – справді,  яким є наше ставленя до Бога?  Якщо більш глибше вникнути в суть даного питання, то відповідь отримаємо зовсім невтішну:  стосунки до нашого Творця  в нас є незначними,  або  майже  ніякими.

Багато, так званих сучасних «богословів» трактують про смерть Бога, маючи на увазі  насамперед те, що для людства Бог перестав існувати, що Він ніби помер для них.  Бо для одних Бог дійсно помер, які провадять байдуже життя у ставленні до власного спасіння, поскільки байдужість є страшним гріховним чинником, який віддаляє людину від Бога. Сучасна людина мало думає про Бога, замало Його відчуває у своєму серці. Сучасність живе цілком поза Богом,  поза Його заповідями,  не шукаючи в Ньому натхнення,  допомоги  та власного почуття.

І головна  провина  осучасненої, секуляризованої  людини перед своїм Творцем полягає в тому,  що не має власних,  особистих  стосунків  з Богом.

Особисте ставлення до Бога полягає в тому, щоб змогти уявити собі Його, як Спасителя людства, власного Спасителя – реально, як уявляли собі Його великі подвижники християнського благочестя, які не бачачи Його – бачили,  не чуючи Його – чули, бо для них Був Господь центром і джерелом усього, що може осягнути людина.

Християнство – це віра в те, що Ісус Христос є Сином Божим. «Ви за кого Мене вважаєте»? – це було вирішальним питанням Спасителя Свїм учням.  «Ти є Христос, Сином Бога Живого»!

На сторінках Святого Письма є цілий ряд місць, де Христос відкрито об‘являє Себе Божим Сином, у якомусь особливому, виключному  змісті, що Він – Єдинородний Син Божий.  На запитання, яке Йому поставили, Спаситель чітко відповідає: Я – Сущий, Я Той,  Хто Є…, і ці загадкові  Божі слова згадувались у Старому Заповіті, у відповіді  на питання пророка Мойсея: Хто Ти?  -Я Той,  Хто Є,  Мені немає  ототожнення,  Я  Є,   Я –  Єдиний,  Хто Є…

І в сьогоднішній  Євангельській розповіді, ми бачимо, як Спаситель ставить Своїх  спокусників, що хочуть Його уличити на  слові,  перед неосяжним парадоксом, що Він одночасно – Син Божий і Син людський.  Неосяжним парадоксом  в тому,  що людським  розумом  цього не обійняти,  за людським законом це неможливо, тим  більше,  старозавітній єврей  зрозуміти  цього не міг своїми уявленнями неосяжності Божої.  І разом з тим, Святе Письмо Старого Заповіту  трактує,  що Христос – Син Давида,  а разом з тим, Давид називає Його  своїм Господом?   Тут стає зрозумілим те,  що якоїсь людської розумової  відповіді на це немає,  на це чітку відповідь дає історичний факт  народження від Діви Марії Божого Сина.  І в цих декількох  фразеологічних твердженнях, поставлених перед старозавітньою людиною, – а також, як і перед кожною невіруючою, або тією, що знаходиться в пошуках  людиною –  це споконвічне запитання,  незрозумілість та позаприродна  відповідь.  Один із сучасних західних богословів  сказав так  відважно,  і так  прекрасно:  Я такий  великий, як Бог,  Бог такий маленький,  як  я…  Христос – Бог,  Христос – людина,  це  незбагнена Тайна,  але це є історичним фактом.

Разом з усім тим, все це говорить нам про те,  до чого ми  всі покликані:  так бути єдиними з Христом, щоб вирости  до зверхлюдської міри,  долучитися  Божій  природі,  в долученні стати Божественними,  залишаючись тими, ким є людство –  людиною.

Тільки сприйняття  історичного факту  Боговтілення  може сповна розв’язати це   нерозрішиме  питання,  яке Христос ставив  спокусливим фарисеям,  і  тільки зустріч з Христом,  як з Богом, могла переконати,  спочатку  невелику групу  учнів,  а  потім усе більше і більше  людей,  віруючих євреїв,  і шукаючих язичників  у  тому,  що  сказані Христом  пророчі  слова  могли  здійснюватися  в  житті  людини.

Апостол Павло  свого  часу  бачив  у  Ісусі  Христі  тільки  людину,  і  тому  називав  Його лжепророком  і  облудником,  а  зустрівши  Спасителя  на  дорозі  до  Дамаска,  уславленого Божим  Воскресінням,  на   протязі  трьох  днів  знайшов  відповідь,  яка  показала йому  усю  славу життя  з  Богом.

Так  Його знаходять,  з  покоління  в  покоління  мільйони  людей,  які  вірять всім  розумінням,  усім  серцем,  всією  душею,  всім  подвигом  власного  життя,  що  Син Божий  став  Сином  людським,  що  Христос –  їх  Бог,  що  Він для  нас –  неперевершений  приклад,  Дорога,  Істина,  Життя.   Амінь.

Ваш  у  Христі:     о. Іван,   парох.

2 жовтня   2016 р.