Слава Ісусу Христу !

Кожна Євагнельська розповідь, возлюблені в Христі браття і сестри, які нам доводиться вислухати в Храмі або прочитати насамоті, говорить нам про те, що Спаситель був неперевершеною Особою; Пророком, Чудотворцем і Вчителем. На протязі історичного буття людини на землі було багато славних вчителів – філософів,  чудотворців та пророків. Але Ісус Христос, Син Божий – друга Особа Пресвятої Тройці явився на землі Істиною і Богом. «Я Світло для світу,- говорив Спаситель,- Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ін. 8, 12).

Проповідництво Христове постійно супроводжувалось надприродними явищами та чудесами. То Він навертав зір сліпим, то зціляв хворих, наділених різними хворобами, то виганяв бісів з біснуватих, надаючи їм повноцінне життя, то воскрешав померлих, то зупиняв морські стихії, то нагодовував багатотисячні натовпи людей п’ятьма хлібами та двома рибинами,- і всі ці чудеса Спасителя супроводжувалися для того, щоб грішна людина змогла переконатися в тому, що завжди з нею є Господь Бог. Бо не дарма Христос одного разу підмітив: «Якщо не вірите Моїм Словам, то повірте Моїм Ділам». А Його чудодійні діла засвідчували, що Він – не звичайний Вчитель, а Син Божий, Творець Всесвіту, Який прийшов із любові до Свого творіння спасти від неволі гріха і смерті, та вести грішну людину до спасіння.

Ось і сьогодні Свята Церква пропонує нам надзвичайне Євангельське оповідання про те, як Христос, проповідуючи народу Боже, життєдайне Слово, творить чергове Божественне чудо. Проповідуючи народу Боже Слово на березі Галилейського моря, Спасителя тіснив народ, бо кожен старався наблизитися до Ісуса, щоб чіткіше слухати Його Божественні настанови, і Спаситель був вимушений увійти до човна, щоб звідти проповідувати Боже Слово, Він з човна навчав багаточисельний натовп народу. А коли скінчив Свою Проповідь, то сказав Симону, господарю цього невеличкого човника: «Відпливи на глибину і закиньте сіті у море». І тут ми можемо запитати, мов для чого зробив це Ісус? І чи не для того, щоб засвідчити, що Його вчення, не є вченням людини, а Вченням Самого Бога. Хоч як Симону не хотілося виконати веління Христа, бо будучи знаючим рибалкою, знав, що в таку пору доби ніяка риба не ловиться: «Наставнику, – цілу ніч ми працювали, і не зловили нічого,- та за Словом Твоїм укину невода. І зробивши оце, вони безліч риб набрали – і їхній невід почав прориватися» (Лк. 5, 5-6). Симон вбачає в цій ловлі риби надзвичайне, надприродне явище і тому паде на коліна перед Спасителем і починає благати: «Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний ! Жах охопив його і всіх, що були з ним, від такого улову риби. А Христос заспокоїв його і сказав: Не бійся, віднині будеш ловцем людей» (Лк. 5, 8-10). Бути ловцем людей – це значить, навертати кожну людину до спасіння, до вічного життя з Богом. Це є надзвичайний і надприродний труд людини на землі, посеред розбещеного людського роду. Коли Господь посилав на справу проповідництва Своїх сімдесят апостолів, Він надав їм владу творити надприродні чудеса для того, щоб люди могли зрозуміти, що апостоли Христові є Божими посланцями, тому вони творили незчислимі чудеса, які були поза всяким розумінням для грішної, непросвітленої Христовим Світлом людини. А коли сімдесят апостолів повернулися з діл проповідництва, з великими радощами сповіщали Спасителю, що і біси їм підкорялися. «Не радуйтесь тому, що біси вам підкоряються, – говорив їм Спаситель,- а радуйтесь тому, що імена ваші написані на НЕБЕСАХ». Євангельська Блага Вістка засвідчує, що Син Божий проповідував «Владою», а не як книжники і фарисеї, так як ця «Влада» проявлялась у різносторонніх зціленнях Єдиним Словом, як у воскресінні померлих, так у «Владі» над природними стихіями. Божественною «Владою» Спаситель наділив і Апостолів, і кожну глибоко – віруючу людину. Так, перед Своїм Вознесінням до Отця Небесного, Христос посилає Своїх учнів на Справу Проповідництва, наказуючи: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангеліє проповідуйте. Хто увірує й охреститься,- буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде. А тих хто ввірує, супроводитимуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть виганяти, говоритимуть мовами новими, братимуть зміїв; а коли смертодійне що випють,- не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих,- і здорові будуть» (Мк. 16, 15-18). І якщо ми проаналізуємо проповідництво Апостолів після Христового Хресного подвигу, то мимоволі огорне нас надзвичайне відчуття подяки отим неосвіченим рибалкам – апостолам, що змогли своїми власними немочами підкорити Христовому Вченню усі народи землі, бо посеред новоохрещених хритстиян були як високоосвічені представники свого часу, так і малоосвічені простолюдини. В цьому ми можемо вбачати тільки одну відповідь: Христові проповідники – апостоли проповідували істину, яка завжди підкріплювалась чудесами, надприродними явищами, які були властивими тільки Єдиному Богу. На протязі усієї історії християнства, проповідь Євангелія підкорила усю Вселену завдяки тому, що Істина Христова постійно супроводжується надприродними чудесами і чистотою благочестя християнського життя, свідченням чого і є надприродний вихід з підпілля Греко – католицької Церкви – Страдниці, яка довгі десятки років була гонимою, вкинутою в попіл страшних переслідувань, допоки не воскресла кров’ю новомучеників. Це і є чудеса, на яких Господь будує Свою Церкву, веде Її вірних дітей до спасіння. Отож, пам’ятаймо, дорогі браття і сестри, що маємо неушкоджену Істину Христову, а де є істина – там є Бог. Якому слава на віки вічні. Амінь.

Ваш у Христі, отець Іван, парох.

 23 жовтня 2016 року – Хрестовоздвиженський Кафедральний Собор