Слава   Ісусу Христу!

Одного разу, після обрання Соломона  на  царювання над Ізраїлем, відчуваючи  свою  негідність перед Богом, він  просив у Бога тільки мудрості, щоб керувати народами: «Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, – а я недоросток, не знаю виходу і входу. Я раб Твій серед народу Твого, – він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.

Дай же рабові Своєму, серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто візьметься керувати цим великим народом Твоїм?  І сказав  Бог до нього: «За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, то ось зроблю Я за словом твоїм,- ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі… Я даю тобі: і багатство, славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє» ( 1 Царів 3, 8-13).  І Первосвященик  «Нового Завіту»  з  Великого Престолу Риму – Папа  Пій  ХІ  у  1926 році  велегласно проголосив до  християнського люду: «Христос ваш Цар і Господь!»  Тому увесь християнський світ в останню неділю жовтня  віддає Богу, особливі почесті, молиться особливими молитвами,  славить Спасителя  Царем – Христом.  Бо без Нього на  землі немає ніякої любові, немає між людьми на землі справедливого та омріяного миру.  Христос є Відвічним Царем, Могутнім Володарем усього видимого і невидимого. Про істинність Христового Царства сказав дивні і пророчі слова небесний посланець Архангел Гавриїл: «Він буде Великим і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому  престол Давида, Його батька, і Він царюватиме над домом  Якова повіки, й царюванню Його не буде кінця» (Лк.1,32). А понад сімсот років до пришестя на землю Христа, про красу і велич Його Царства старозавітній пророк Ісая оспівував дивними і похвальними гімнами, називаючи Його Князем миру, потужним Володарем, на раменах Якого позначене  Його Верховенство, Батьком майбутнього віку. І саме з того приводу пророк строго попереджає Божих супротивників: «З нами Бог, зрозумійте, народи, і підкоряйтеся, бо з нами Бог!»  Коли Христос – Цар прийшов до цього земного життя через народження від Діви Марії посеред нічної темряви людського гріха і беззаконня, у відсутності елементарних умов для Породіллі, у злиднях  і опущенні, у печері Віфлеєму, куди в часи негоди заганяли худобу, небесні Ангели оспівували Його – Новонародженого Царя: «Слава во вишніх Богу, а на землі мир, у людях добра воля» (Лк. 2,14). І ось приходять до Єрусалиму три мудреці зі Сходу, із обнадійливим  запитанням: «Де народжений Цар Юдейський? І ми прийшли щоб поклонитись Йому» (Мт.2,2).  Але Новонародженого Царя шукає також нечестивий єврейський цар Ірод, шукає щоб вбити Його, але це йому не вдається, бо його очі були засліплені до Божої Царської Величі.  А потім, під час Свого Проповідництва, Христос Сам засвідчить людству Свою надприродну велич сили та влади, що Він є нашим Царем і Богом.

Одного трагічного дня в Єрусалимі юдеї звинувачували Христа перед земними  суддями, та римським прокуратором Пілатом, що Христос є самозванцем та брехуном, є занадто небезпечним для римської імперії, бо робить Себе Царем.  Не раз ми чули, як Він говорив про Своє Царство та кликав до Нього Своїх друзів, та про умови належності до Його Царства. Тому – то Христос, знаючи відверті наговори  та перекручення висловів, в яких обвинувачували Христа. І Спаситель на питання Пілата: «То Ти таки Цар?», дає вичерпне пояснення Свого Царства:           «Царство Моє не від світу цього; було б Моє Царство від цього світу, то сторожа  Моя воювала б, щоб Мене не видали юдеям. Але не звідсіля Моє Царство»(Ів.18,36).  «Так Ти Цар,- цікавиться Пілат,- так, – Я Цар!- говорить Ісус,-   Я на те родився і прийшов у світ на те, щоб свідчити Істину. Кожен, хто від Істини, слухає голос Мій» (Ів. 18, 37).

А тієї трагічної П’ятниці на горі Голгофі було піднесено три хрести.  По правиці і лівиці були розіп’яті два розбійники, а на середньому Хресті, над Розіп’ятим виднілася вина Засудженого: «Ісус Назарянин – Цар Юдейський».  І який  дивний  цей Цар:  Його  Трон – це Хрест,  Його Царська корона – це терновий вінок  із гострим терням, Його царський багряний одяг – це Його власна Кров, що лилася  з раненого Тіла, вибілюючи людські гріхи та беззаконня. Всі земні царі перестають бути  царями  з моменту їхньої земної смерті, а Цей Божественний Цар розпочинає Своє володарювання з хвилиною  Своєї  фізичної смерті: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до Себе» (Ів.12,32).  Навіть розбійник, що був розіп’ятий по правиці Ісуса, відчувши Божественність Христа, першим  волає: «Згадай мене Господи, коли прийдеш до Свого Царства!»  А перед Своїм відбуттям до Отця Небесного, Спаситель докладніше нам оповідає про Свою царську владу: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт.28,18).   Йому – Спасителю світу, дана не якась частина, але вся повнота  безмежної , вічної влади.  Дана вона Богом – Творцем всесвіту, бо ця влада не обмежується  ані часом, ані простором, ані окремими народами, і ці надприродні кордони повністю охоплює царська влада Христа.  Доля всіх на землі та у небі – в руках Христа Царя, у нього не тільки законодавча влада, з якою всім і на всі часи потрібно неухильно рахуватися, але Він має також  повну, безапеляційну  Суддівську владу.  Він проявляє  її тут, на землі,  у  Святій Тайні Покаяння, розв’язуючи гріховні кайдани дітей Божих. А остаточну повноту  суддівської влади, Христос покаже на останньому Страшному Суді.  Христос – Цар відрізняється від земних царів у тому, що земні царі грабують, поневолюють, притіняють  на свою власну користь , а Правдивий Цар  Всього Себе  присвячує  на блага Своїх  підданих. Таким і є Христос: «Бо Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а послужити й дати життя Своє на викуп за багатьох» (Мт.20, 28).  Він подбав про кожну людину на всі часи: проголосивши закони Божої Істини, що послужать земній людині тільки на добро, відчинив невичерпне джерело Божих Таїн, які будуть напувати грішну людину на всі часи духовними потребами, забезпечив цілющою Їжею Пресвятої Євхаристії, не залишаючи нас  тут, на землі, сиротами, а Сам веде нас до Спасенних Берегів Вічності.

«Не мир прийшов Я принести на землю, а меч».- заявляє Христос, і який дивний цей вислів. Христос – Цар Миру, у Великий Четвер залишив нам Мир, якого  світ не може нам дати, а тут говорить, що не мир прийшов Він принести, а меч.  Та цей меч не на руїну нашу, а на життя.  Вістря його звернене проти всього, що є палючим, підлим, шкідливим та небезпечним, щоб після усього цього міг запанувати повний, надприродний, неперевершений Христовий Мир. В той час, коли земні володарі  захищають себе великими парканами, обставляються сильними охоронцями, не допускаючи нікого до себе, не так поступає могутній Володар Христос – Цар – доступ до Нього вільний для кожної людини, Він усіх кличе до Своїх скарбниць: «Прийдіть до Мене всі обтяжені та стомлені, і Я облегшу вас» (Мт.11,28). «Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є»(Ів.7,37). І скільки на землі є таких, хто не чує, не хоче дослухатися до поклику Христового, залишаються самотніми, гинучи від виснаження у безнадійності, так і не згадавши про спасіння в Христі.

Перенесемося ще раз нашими думками  до Єрусалиму тієї Великої  П’ятниці на судилище  малодушного правителя  Пілата, де увесь багатотисячний натовп, наче розбурхане ураганом море щораз жорстокіше, сильніше, з нелюдським   ревом  вириває з власних  і засліплених сердець: «Розпни! Розпни Його!  Нехай живе Варава – розбійник! Нехай живе гріх, безвір’я, нечисть та сатанізм, а Христові – смерть». На превеликий жаль, подібна сцена й по сьогодні повторюється. Хай живе гріх та беззаконня, хай процвітає корупція, – гукають сьогодні  наші горе-депутати, ті, хто сьогодні укладає земні закони, звідки поширюється безвір’я та розпуста, брехня та ненависть, нам Христос  не потрібен, тому що від кожного Він хоче любові до ближнього, співстраждати  та поділитися  з немічними, не бути злодіями  і не обманювати,  такими хоче бачити нас  Цар – Христос.  Бо хто свідомо грішить, той наново розпинає   нашого Спасителя. Та чи  достеменно ми розуміємо це?

Тож, дорогі, докладаймо всіх своїх зусиль, щоб Христос не тільки жив, але щоб усюди розвивалося Царство Христове, Царство Правди і Любові!

Дай Боже, щоб усі ми, земно роджені, стали учасниками Його багатих і могутніх, невичерпних Христових ласк й осягнули Його вічне  ЦАРСТВО.  Амінь.

Ваш у Христі  о. Іван, парох

Неділя Христа Царя – 30 жовтня