Слава Ісусу Христу!

 Возлюбленні в Хрсті браття і сестри!

Під час Своєї “Нагірної проповіді” Господь наш  Ісус Христос навчає Своїх послідовників виконувати нові способи Божої Правди. Старозавітнім євреям  твердження Спасителя були чимось неймовірним, неприйнятним, навіть, тяжким порушенням старозавітньої моралі. Христос, вказуючи на важливість Подружжя, навчає про обов’язки обидвох сторін щодо взаємної любові, пошани,  вірності та самопосвяти до своїх дітей, яким вони є співтворцями разом з Богом. А тут варто зазначити, що  де є здорове, чесне і правдиве життя, там живе здорова, чесна і праведна родина, суспільство, християнська держава. Гріх перелюбу – це таємні статеві позаподружні взаємини чоловіка і жінки, про що нагадує  нам Спаситель: ” Давнім сказано: Хто  відпускає свою жінку, хай дасть їй  лист розвідний. А Я кажу вам… хто відпускає свою жінку… той робить з неї перелюбницю, і хто взяв би розведену, чинить перелюб” (Мт. 5,31-32).

Людина – це родинна істота. А основою родини  є  подружжя двох істот: чоловіка і жінки, “…не добре бути чоловікові самому…”, ось тому Творець, створивши людину, створив чоловіка і жінку. Людина по природі має потребу в особі протилежної статі, яка змогла би бути для неї стійкою життєвою опорою упродовж усієї земної подорожі. Подружжя і родина – це нерозривний зв’язок чоловіка і жінки з особистою згодою. А тому чоловік і жінка, завдяки подружньому життю, ” не є вже більше двоє, а є одним тілом” (Мт.19,5). У своїй щоденній праці подружжя надає одне одному взаємну допомогу й служіння, доповнюючи одне одного. Внутрішня духовна злука, як взаємини двох осіб, зокрема, дбаючи про добро дітей, потребує від подружжя беззастережної вірності, а це відбувається з нерозривної  злуки. Нерозривність подружжя не грунтується  на людських законах. Їх встановив Сам Господь Бог, і цю подружню нерозривність під час земної проповіді підтверджував Спаситель: Що, отже, Бог злучив, людина нехай не розлучає” (Мт. 19,6). А це значить , що Тайна Подружжя в Божій постанові є нерозривною, вона є справою Божою, тому й є Божим  піклуванням й охороною. Коли наречені одружуються, можуть іноді помилитися, злегковажити, зловжити, поставити на перший план корисливі інтереси. Проте, вступивши в шлюб, вони створюють нову спільноту родинного життя, щоб здійснити надвелику Божу установу – РОДИНУ. Бог обдаровує обидвох усіма потрібними ласками, щоб провадити гідне подружнє життя. Якщо зріле подружжя намагається жити згідно Божих Законів, то їх родинне життя буде цілющим джерелом духовного розвитку. За Святим Апостолом Павлом, родинне життя подружжя – це прийняти одне одного, зєднатися одне з одним, своїм фізичним та духовним життям.  Щоб  осягнути подібне подружжя,  потрібно поєднати свої душі у тривкій та непорушній любові. Поєднати душі, це поєднати через довір’я всі свої ідеї, свої турботи  та переживання, свої радощі та смутки, увесь свій внутрішній світ, з його перемінами. Поєднати душі – це через взаємовідданість створити в собі єдину волю приймати і любити одне одного, зустрівши Бога і злучитися з Ним, відкрившись одне одному і, ставши перед Богом, немов дві руки, підняті до молитви. Таким ідеальним подружжям воно було, доки не зруйнував його гріх і людська пристрасть, неначе вулкан, вибухаючи з пожадливого серця людини, спричиняючи руйнівні моральні відхилення, що й проповідує цивільне та державне законодавство, дозволяючи подружні розлучення.

Подружжя, за своєю сутністю та засадами, з волі Творця, є установою нерозривною від самих своїх початків, і такою воно залишається, аж до кінця віків. Таким його встановив Бог, а людина не має ніякої влади і права, усувати  цей закон, або змінювати. Також важкий гріх наводять на себе ті особи, що вступають  в одностатеві шлюби, спотворюючи, знищуючи – подібними, ганебними діями увесь зміст християнського закону – ТАЙНУ ПОДРУЖЖЯ.

А як Свята Церква ставиться до одностатевих  шлюбів, до содомського гріха, до лесбіянства?… Однозначно, засуджує це потворство,  як гріх проти Бога і проти людської природи. Церква непохитно стоїть на камені  Божих заповідей. Церква не може зло називати добром, а темряву – світлом. І Господь строго наказує  за всілякі прояви  содомського гріха, і взагалі,  це безчестя називається содомським гріхом тому, що  було розповсюджене в Содомі та Гоморі, де не знайшлося і десятка праведників, окрім Лота, його дружини та двох дочок, які  не страждали на цей вопіющий гріх. Господь покарав жителів цих міст.  Він пролив із неба на Содом і Гомору дощ із сірки та вогню ” і знищив міста ці та всю околицю цю, і всіх  жителів міст цих, і всі рослини землі” (Бут. 19, 24-25). На цьому місці тепер знаходиться Мертве море, в якому і дотепер немає нічого живого. Так покарав Господь тих жителів за їхнє безчестя. Доречно  згадати і наш Чорнобиль. Це також покарання за гріхи безбожницької влади.

За содомський гріх Господь карає людей і в наш час. Апостол Павло  строго попереджає, що  ті люди, які  мають протиприродні  статеві стосунки, ” одержують в собі самих належну відплату за свій блуд” (Рим. 1,27). Такою відплатою за подібне нечестя є в наш час СНІД, що є великою загрозою для усього світу, у тому числі й для України. Медицица тільки константує,  що ця хвороба розповсюджується  дуже швидко, зводячи до могил молоде покоління.  До цього й прикладають свої щупальця позашлюбні статеві стосунки через содомський гріх. Статевих збоченців Святий апостол Павло строго попереджає : ” Не обманюйте самі себе…мужоложці Царства Божого не успадкують” (1 Кор. 6,9). Свята Церква безперестанку закликає своїх вірних боротися  самим в собі з такими гріхами, як блуд, перелюб, мужолозтво, пияцтво, наркоманія, а ті, хто страждає на ці пороки, за Святим Письмом, Божого Царства не успадкують. Це є дуже страшний вирок! Грішники, які страждають  на подібні пороки, повинні, по-перше усвідомити важкість гріха – розкаятися. Це зробити дуже нелегко, в чому ми, в Божих храмах, молитвою, повинні їм повсякчас  допомагати. А Милосердний Господь, що хоче щоб усі спаслися, не відверне Божої Любові від грішника, який звертається  до Нього за допомогою. Бо Він, за Божим Словом, прийшов спасти грішників, а не правидників. За збереження здорового способу християнського подружжя, Святій Церкві Христовій доводилося і доводиться  по сьогоднішній день терпіти наруги, фізичні і моральні переслідування. Але Церква – це є назавжди Живий та Цілющий Організм Господа нашого Ісуса Христа посеред “різношерстого людства” , яка ніколи не змінить Своєї вічної Науки відносно нерозривності Подружжя, бо це є ЗАКОН БОЖИЙ, надприродний.

На закінчення  варто  зазначити, як відноситься до вищевказаних проблем Українське Законодавство?

22 березня 2011 року на сесії Ради ООН з прав людини у Женеві Україна підтримала спільну заяву членів ООН про необхідність  припинення насильства та порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. А уже, 20 квітня 2011 року ООН рекомендувала Україні “здійснити правову легалізацію одностатевих партнерств”.

Проте, у 26 статті Сімейного Кодексу України вказуючи на осіб, які можуть перебувати у шлюбі між собою, не вказує осіб однієї статті. Тому закон формально не забороняє і не дозволяє одностатеві шлюби, це є суто “українське розуміння шлюбних відносин”, і неважко здогадатися звідкиля “дме цей вітер”…

Ваш у Христі о. Іван Тидір