Христос  Рождається!

Ми  ще  досі,  возлюблені  в  Христі  браття  і  сестри,  перебуваємо  своїми людськими  думками  в  ейфорії  тих  неперевершених вражень  Різдвяної незабутньої  події,  що  мала  Своє  місце  в  історії  понад  дві  тисячі  років  тому в палестинських  землях,  та повернула  увесь  світопорядок  до  нового

світорозуміння  буття  людини  на  землі.  І  цією  визначною  подією  явилася Небесна Тайна  Боговтілення;  Бог  явився  в  Плоті,  показав  Себе  перед людьми,  проповіданий  Ангелами,  прийнятий  світом  вірою, – говорить  нам Слово  Боже.

Ми  все  ще  під  враженням  тієї  вбогої  Вифлиємської  стаєнки,  що  випромінює

по  усьому  світу   Своє   Небесне  Сяйво Новонародженного  і,  не  хочемо покидати  цього  таїнственного  Вертепу  –  Святої  Церкви,  яка  сьогоднішнього дня  пропонує нам  продовжити  перебування  під  впливом  Вифлиємської  ночі, а  сьогоднішню  Неділю  називає  Неділею  після  Різдва Христового.

Отож,  розважмо  дорогі,  про  ті  давні  події   які  відбувалися  після Вифлиємської  ночі,  бо  і  Євангельська  розповідь сьогоднішньої   неділі свідчить  нам  про  безжалісне  та  страшнее  побиття  в  місті  Вифлиємі  та  його околицях   чотирнадцяти тисяч  невинних  хлопчиків;   від  народження  до двохрічного  віку,  за  нелюдським  велінням  нечестивого  царя  Ірода.

Цю  жахливу  подію,  оцей  страшний  злочин  в  житті  людства  передрікав старозавітній  пророк  Єремія  за  багато  сотень років до  Христового  пришестя.   Пророк  в  особі  старозавітньої  Рахилі,  дружини  Патріарха  Якова  споглядав подію,  про  яку  нам оповідає  сьогоднішня Євангельська  Вістка:        «Чути  голос  у  Рамі,  плач  і  ридання  та  голосіння  велике:  Рахиль  плаче  за дітьми  своїми,  і  не  дається  розважити  себе,  бо  нема  їх»  (Мт. 2, 18).

Тут  Рахиль  символізує   єврейських  жінок,  які  своїми  власними  очима  бачили  як  кровожадні   Иродові  вояки  безжалісно нищили  Вифлиємських  немовлят.  Важко  собі  уявити  усю  ту  жорстокість  та  дикість  Вифлиємського  злочину,  роздираючий серця  плач  та  стогін  бідних  і  беззахисних  матерів,  з  рук  яких  озвірілі  царські  вояки  насильно  вихоплювали  маленьких  діток,  розсікаючи  невинних  на  частини.

 І  за  що  ж  так  по – звірячому  вбивали  невинних  немовлят?   І  чому  ж  ця  трагічна  подія  має  таке  близьке  відношення  до  події  Різдва  Христового?

Спаситель  світу  Ісус  Христос,  згідно  з  старозавітніми  пророцтвами,  які  за  кілька  тисяч  років  до  того  у  всіх  подробицях  передбачали  пророки,  народиться  у  Вифлиємі  від  бідної  та  незнатної,  але  безгрішної  Діви  Марії  дією  благодаті  Святого  Духа.  Він  народився  в  убогому  Вертепі  і  був  покладений  в  ясла   для  тварин,  бо  за  своєї  бідності  Йосиф  Обручник  не  зміг  найняти  житло  в  місті  через  велике  скупчення  народу  у  Вифлиємі,  де  проходив  перепис  населення.  Всі  пророцтва  про  прихід  Христа  на  землю  з  точністю  справдилися.  За  пророцтвом,  при  народженні  Христа  зявилася  надзвичайна  зірка  на Сході,  за  якою  східні  мудреці  довгий  час  слідували,  аж  поки  не  довела  їх  до  Новонародженого   Дитяти.

 …Три  мудреці  зі  Сходу  зупиняються  в  Єрусалимі  і  розпитують  про  Новонародженого  Царя.  Дізнавшись  від  них, юдейський  цар  Ирод  дуже  стривожився  та  засмутився  тим,  що  Новонароджений  відбере  від  нього   земну  владу  та панування  над  юдеями.   Зібравши  первосвященників  та  книжників  він  запитує  їх,  де  за  пророцтвами  належить  народитися Христу,  а  вони  йому  вказують  на  Вифлиєм  Юдейський.  Тоді  Ирод  тайкома  покликав  до  себе  прибулих  до  Єрусалиму мудреців,  щоб  довідатися  про  час  появи  на  Небі  особливої  зірки.  А  відправляючи  їх  до  Вифлиєму,  у  злих  задумах  у  серці просить  докладніше  розізнати  про  Немовля  і,  на  зворотній  дорозі  розповісти  йому  про  Народженого  Ісуса.   Мудреці

пішли  далі  за  зіркою,  допоки  вона  не  привела  їх  до  того  місця,  де  народився  Христос.  Невимовна  радість  обійняла трьох східних  мудреців,  які  прийшли  вклонитися  Самому  Богу  в  Особі  Новонародженого  Ісуса.  Вони  Йому  піднесли  дорогоцінні дарунки:  золото,  ладан  і  смирну.  А  повертаючись  додому,  за  Божим  велінням  пішли  іншим  шляхом,  щоб  обминути  в  злих задумах  нечестивого  Ирода.

І  невдовзі,  після  відходу  східних  мудреців  Ангел  Божий  знову  уві  сні  являється  Йосифу  Обручнику,  наказуючи  йому,  щоб   той  забрав  Немовля  та  Його  Матір  і  хутко  тікав  до  Єгипту,  а  там  залишався  до  тих  пір,  допоки  йому  не  буде повідомлено,  бо  Ирод  шукає  душу  Немовляти,  щоб  погубити  Його.  І  тієї  ж  ночі,  Йосиф  з  Немовлятком  та  Марією  втекли до  Єгипту,  де  перебували  до  смерті  Ирода.  А  коли  Ирод  зрозумів,  що  східні  мудреці  з  нього  насміялися,  не  повідомивши про  місценародження  Богомладенця,  розгнівавшись,  послав  до  Вифлиєму  та  усіх  околиць  повбивати  усіх  хлопчиків  від  народження  –  до  двох  років,  бо  думав  безумний,  що  посеред  убитих  неодмінно  буде  Ісус.  В  результаті   цього  страшного  і  кривавого  безумства  Ирода   постраждало  чотирнадцять  тисяч  невинних  Вифлиємських  хлопчиків.  Тут  і  збулося  пророцтво  Єремії: « Чути  голос  в  Рамі…» (Єр. 31, 5).

Ця  Євангельська  розповідь,  дорогі,  говорить  нам,  що  дуже  великом  гріхом  є  вбивство  людини  з  якої – небудь  причини, особливо  в  час  гніву  та  злості.  Подібний  злочин  не  може  бути  незасудженим,  бо  безцінний  дарунок  Божий – людське життя,  є  надзвичайно  дорогим  для  Бога  і,  людина,  як  найрозумніша  земна  істота,  свого  часу  повинна  буде  дати  відповідь перед  Господом  Богом  за  всі  свої  земні  діяння  в  часі  власної короткої  земної  подорожі.   Земне  життя  людини – найдорогоцінніший   дарунок  Божий  для  кожної  людини,  так  як  Сам  Бог  управляє  нашим  життям.  Він  Єдиний  має  повне право  його  дати  нам,  і  забрати  від  нас  цей дорогоцінний  дарунок  кожної  миті.

Ми  дуже  часто  нехтуємо  своїм  власним  життям,  передчасно  загоняючи  його  до  могили,  а  це  різного  роду  гріхи  нищать життя;  наркоманія  та  пияцтво,  розпуста  та  пожадливість,  гнів  та  ненависть,  багато  інших  пороків  які  так  страшно  нищать життя  колись  безвинної  людини.

Будемо,  дорогі,  безперестанку  молити  Милосердного  Бога,  щоб  нами  ніколи  не  змогла  заволодіти  яка – небудь  гріховна скверна,  а  Боже  провидіння,  яке  веде  нас  по  порою  важкій  і  тернистій  дорозі,  хай  постійно  керує  нашими  думками,  діями,  допоки  не  досягнемо  Вічне  Життя,  де  на  нас  уже  буде  чекати,   цими  днями  Новонароджений  Господь.   Амінь.

Христос  Рождається!          Славите  Його!

Ваш  у  Христі  о. Іван,  парох