Сьогодні,  возлюблені  в  Христі  браття  і  сестри,  Свята  Церква  Христова  Своїми  глибокозмістовними  Богослужіннями  та Церковними  молитвами  святково  славить  три  величні  Церковні  події  і,  це  є  чи  не  єдиний  випадок  в  церковному  житті, коли  поряд  із  святом  на  честь  нашого  Господа,  прославляються  й  інші  події.

Сьогодні  ми  славимо;  Обрізання  і  Найменування  восьмиденного  Господа  нашого  Ісуса  Христа,  пам’ять  великого Святителя  Церкви  Христової  Василія  Великого,  ми  також сьогодні   вступили  в  Новий  Церковний  Рік.

Подію  Обрізання  Христового  достеменно  розкриває  перед  нами  в  сьогоднішньому  Апостольському  читанні  Святий Апостол Павло.  Чим  він  показує  всю  нашу  віру  у  втіленні  Божого  Сина,  в  те,  що  Спаситель  сприйняв  людську  природу. Всемогутній Господь  Бог  став  людиною,  проживав  посеред  людей,  перетворивши  Свою  Людську  Природу  в  реальну  частку  людської історії.  У  Ньому  вся  повнота  Всесвіту,  Він  Голова  усього  земного  творіння,  у  Ньому  ми  обрізані  нерукотворним обрізанням,  скинувши  людське  гріховне  тіло  в  Христовім  Обрізанні,-  говорить  нам  Святий  Апостол  Павло.  І  якщо  ми  християни,  то  повинні  збагачувати  в  собі  це  оновлене  християнське  життя,  приносити  в  жертву  Милосердному  Богу  самих себе,  назавжди  померти  для  гріха.  Не  тільки  християнство,  як  таке,  але  й  узагалі  віра  в  Бога  заснована  на

самопожертві,  бо  людина  за  своєю  природою  зобов ’язана  творити  жертвоприношення  Богу,  за  Його  щедрі  дарування грішній  людині.  Дуже  часто  ми  приймаємо  ці  Божі  дарунки,  рахуючи  це  своїм  власним  здобутком,  вмінням  та  власним розумом.  І  якщо  християнин  звикає  до  духовних  Божих  дарувань,  мов  до  власного  здобутку,  наче  до  своєї  найкращої одежі,  в  яку  ми  так  любимо  одягатися,  тоді  втрата  духовної  Божої  благодаті  веде  людину  до  тяжких  та  гірких  наслідків, безсмертна  душа  може  навіки  залишитися  тієї  неземної  краси,  яку  нам  може  дати  тільки  Господь  Бог.

 Тілесне  Обрізання  Христа  сьогоднішнього  дня  хай  послужить  нам,  земнородженим,  тими  символами,  які  можуть  поєднати  нас  із  нашим  Бгом  у  Його  Святій  Науці,  задля  нашого  спасіння.

 А  що  до  другої  сьогоднішньої  церковної  події – пам’яті  Святого  Василія  Великого,  то  він  є  загальновідомим  святим  в  християнському  світі  як  людина – взірець,  відомий  своєю  вченістю,  строгих  життєвих  правил  не  тільки  до  своїх  ближніх,  а  в  першу  чергу  до  себе.  Глибинним  знанням   та  розумінням  Святого  Письма,  Святитель  надавав  своїм  ближнім  багату  духовну  поживу,  хто  потребував  цієї  духовної  їжі.  Він  повчав  світ  як  усною  наукою,  так  і  письмовими  творіннями.  І  до  сьогоднішнього  часу  Свята  Церква  Христова  свято  згадує  благочестивий  життєвий  устрій  та  посвячення       власного  життя Господу  Богу   Святителем  Василієм  Великим.

А  що  стосується  третьої  сьогоднішньої   Церковної  події,  то  ми  сьогодні  вступили  в  Новий  Церковний –  2014  рік.

Відійшов  від  нас  назавжди  старий  рік,  відійшов,  щоб  більше  ніколи  не  повернутися.  І  як  вісник  вічності,  йому  на  зміну приходить  Новий  – 2014-й.     І  перед  нами  сьогодні  відкривається  чиста  життєва  сторінка  невідомого  життя, незаплямованого  жодним  гріхом,  нагадуючи  нам  про  білосніжну   чистоту.   Наше  земне життя  уподібнюється   загадковій дорозі,  а  кожен  з  нас  на  цій  життєвій  дорозі  є  мандрівником.  Розумний  мандрівник   після  певної  відстані  шляху зупиниться,  оглянеться  назад,  відпочине,  проаналізує  пройдений  шлях,  зробивши  певні  висновки,  рушить  далі.

Минулий  рік  дарував  нам  багато  радостей  та  розчарувань,  відкрив  нам  достатньо  життєвих  уроків,  від  яких  нам  слід багато  чому  навчитися.  Для  багатьох  з  нас  він  був  періодом  життєвих  відкриттів  в  невідомих  до  того  часу  хворобах, скорботах  та  полишеннях  і,  не  дивлячись  на  це,  ми  повинні  сьогодні  дякувати  Богу.  Святе  Письмо  розповідає  нам  про одну  дивовижну  людину,  праведника,  який  настільки  був  відданий  Богу,  що  не  дивлячись  на  самі  трудні  і  жорстокі обставини  життя,  завжди  дякував  Богу.  Ця  людина – багатостраждальний  Іов.  Милосердний  Господь  допустив,  що  він лишився  всього;  своєї  великої  родини,  великого  стада  худоби,  розкішного  житла,  сам,  нарешті,  повалений  страшною недугою  прокази,  опинився    на  смітнику  поза  людським  поселенням.  Він  не  тільки  терпів  тяжкі  тілесні  муки,  а  й  наруги від  своєї  дружини  та  колись  вірних  друзів.  І  в  цей  важкий  період  «не  згрішив  Іов,  не  промовив  жодного   нерозумного слова  проти  Бога», – так  описує  про  нього  Святе  Письмо.   Він  ніколи  не  переставав  дякувати  Богу: «Господь  дав,  Господь і  візьме,  хай  буде  Ім’я  Боже  благословенним!»   І  чи  так  поступає  сучасна  людина?

 Господь  дав…   Бог  дав  нам  все,  що  тільки  може  дати  Люблячий  Отець  людині.  Він  за  жодних  життєвих  обставин  грішну  людину  не  полишає.  І  кожен  з  нас  уподібнений  тому  маленькому  вутловатому  човнику,  який  пливе  розбурханим  морем  і,  сильний  морський  ураган  в  одну  мить  може  потопити  цей  маленький  життєвий  човник,  але  подібного  в  минулому  році  з  нами  не  трапилося,  бо  протягом  усього  року  супроводжував  нас  Господь,  оберігаючи  від  усякого  зла  та  неприємностей.  І  коли  багато  людей  ми  могли  помічати  як  вони  були  приковані   різними  хворобами  до  ліжка,  подібно  до  Іова,  в  нестерпних  болях  проводили  безсонні  ночі,  ми  в  здоров’ї  та  благополуччі  раділи  та  насолоджувалися  красою  життя.  І  чи  були  ми  за  це  хоча  би  трішечки  вдячними  Богу?   Господь  благословляв  нашу  працю,  ми  змогли  заробляти  на  хліб  насушний  та  все,  що  було  необхідним  для  нашого  повноцінного  життя.  Милосердний  Бог  обдаровував  нас  Свєю  Благодаттю,  вів  життєвими  стежинами  до  добра.  Благословляв  наші  земні  успіхи,  що  інколи  ми  самі  з  подивом  дивились  на  всі  благодіяння,  а  з  сердець  виривалися  зітхання  людської  вдячності  Богу.  Це  Господь  допоміг  мені!  Господь  був  зі  мною!   Подібних  миттєвостей  в  нас  було  достатньо.  За  що  ми  повинні  дякувати  Богу.  Навіть  тверде,  закамяніле  серце  після  подібних  благодіянь  повинно  бути  м’ягшим.

Господь  взяв…   Багато  з  нас  в  минулому  році  загубили  десь  на  життєвій  дорозі  дорогоцінний  дар – здоров’я,  в  багатьох були  похмурі  дні,  приходилось  плакати,  скорбіти,  страждати.  Багатьох  торкнулася  чужа  неправда,  засудження,  наклепи. Все  це  Милосердний  Господь  допускав  для  того,  щоб  ми  самі  були  більш  людяними,  добрішими,  милосерднішими.  Він хотів,  щоб  ми,  за  прикладом  Симеона  Киринейського  допомагали  Христу  нести  Його  Хрест.  А  якщо  Господь  посилав  нам фізичні  болі  чи  духовні  недомагання,  то  це  було  лиш  для  того,  щоб  ми  могли  більше  цінити  цей  безцінний  Божий  дар – здоров’я,  а  загубивши  цей  дар,  безперестанку  просити  допомоги  в  Бога,  та  навертатися  до  Нього.   Самим  важким  було для  нас  втрата  наших  близьких  та  рідних.  Обійняті  мороком  смерті  ми  стояли  біля  наших  померлих,  пізнаючи  ту  істину, ким  є  на  цьому  світі  слабка  людина,  порою  така  самовпевнена,  зарозуміла  та  горда.  Ми  по – новому   могли  зрозуміти слова  Святого  Письма: «Людині  призначено  один  раз  померти» (Євр. 9, 27).  Розлучаючися  із  своїми  близькими,  ми розуміли  Божу  потіху,  що  ця  розлука  не  вічна,  а  тимчасова.  Ми  глибше  пізнавали  слова  молитви «… да  буде  воля Твоя…». Боже  провидіння  вело  нас  по  важкій,  порою  тернистій  дорозі  мудро  й  розумно.  Страждання  очищали  наші  душі,  вони були   випробуваннями  нашої  власної  віри,  збагачували  нас  для  Вічного  Неба.

В  Новорічний  день  люди  вітають  один  одного: «З  Новим  Роком!   З  Новим   щастям!»   Отож,  вітаючи  Вас,  дорогі  браття  і сестри,  цим  радісним   новорічним  вітанням,  додам  ще  одне  побажання – щоб  кожен  в  цьому  Новому  Році  – став  Новим Творінням  у  Христі.  Щоб  кожен  з  нас в  Новому  Році  зміг  одягнутися  в  нову  людину,  створену  за  Божою  Подобою.   Новий Рік  і  Нове  Щастя  в  тому,  що  в  Новому  Році  Господь  дає  нам  ще  раз  унікальну  можливість   слухати  заклик   до  Себе  Ісуса Христа.   І  хто  знає,  може  бути,  що  цей  заклик  Божий  буде  останнім  в  нашому  земному  житті.

 І  хай  наш  майбутній  час,  який  перед  нами  відкриває  Господь,  буде  для  нас  часом  духовної  віднови,  любов’ю  до  Бога  та до  наших  ближніх,  до  всіх  людей,  новим  миром  Божим  та  новим  благословінням  Неба  у  вічній  єдності  з  Богом – Творцем.  Амінь.

Христос  рождається!      Славіте  Його!

Ваш  у  Христі   о. Іван,  парох