Слава  Ісусу  Христу !

Сьогодні, возлюблені в Христі браття і сестри, Свята Церква Христова з  відчуттям  глибокої  шани  славить  великого  трудівника  християнського  благочестя – Святителя Николая Чудотворця.

Весь  християнський  світ  шанує  Його  як  милостивого  заступника  всіх  струджених,  немічних,  скорботних  і  знеможених  життєвим  тягарем.    І    чим  Він  заслужив  серед  вірних усіх  часів  на  таку  повагу  та  загальнохристиянську  шану?

Більше  як  1600  років  відділяють  нас  від  тих  далеких  часів,  коли  жив  на  землі  Святитель,  але  пам’ять  про  Нього  залишилася  живою  до  нині.

З  ласки  Божого  провидіння  великий  Святитель  прийшов  на  землю в  дуже  складний   для  християнства  час,  близько  280  року,  це  був  період  запеклої  боротьби  загниваючого в  моралі і  канущого  в  небуття  язичества  з  християнством.  За  правління  нечестивого гонителя  імператора  Діоклетіана,  єпископів  та  священиків  Церкви  Христової  масово  кидали  до  в’язниць,  карали  смертними  карами,  віруючих  засилали  на  важкі  каторжні  роботи до  рудників,  потоками  текла  кров  мучеників.Вістря  злоби  гонителів  було  спрямоване,  головним  чином,  на  священнослужителів,  щоб  обезголовити  церковні  спільноти,  і  легше  нищити  Святу  Церкву  Христову.  Обрання  на  той  час  в  сан  єпископа  було  майже  рівним  обранню  на  мученицьку  смерть.  При  Діоклетіані,  разом  із  іншими християнами,  святитель  Николай  також  був  ув’язнений,  і  ніякі  страждання  не  змогли  ані  зламати, ані  послабити  відданості  Богу  Святителя.

Все  життя  Святителя  Николая,  змолоду  й  до  блаженної  кончини,  було  безустанним  подвигом  любові  та  співчуття  до  ближнього.  Він  жив  заповітом  Святого  Апостола  Павла: «Бути  всім  для  всіх» ( 1 Кор. 9, 22).  Николай   був  для  недужих  цілителем,  засмученим  приносив  потіхи,  страдаючим – відраду,  для  сиріт  був  батьком,  тим,  хто  терпів  біди,  подавав  допомогу.  А  допомога  нужденним,  була  живою  потребою  Його  величної  душі,  тому  він,  не  очікуючи  волань  про  допомогу,  сам  віднаходив  тих  хто  її  потребував.  Ось  Він,  посеред  темряви  ночі,  уникаючи  свідків  і  похвал,  таємною  милостинею  рятує  добре  ім’я  трьох  сестер  та  їх  зневіреного і  малодушного    батька  від  страшного  гріха  розпусти.  А  тут  Він  рятує  від  смерті  невинно  засуджених  трьох  мужів.  А  там  приходить  на  допомогу  морякам,  які  зазнали  біди  в  морській  стихії,  своєю  молитвою  Він  утихомирює  страшну  морську  бурю.

Усе  життя  Святителя  Николая   було  життям  у  Христі  у  повному  значенні  цього  вислову.  За  таке  високоморальне  життя  Він  осягнув  тиху,  мирну  й  безболісну  християнську  кончину  близько  345  року.  Нетлінні  мощі  святого  зберігалися  в  храмі  міста  Мір Лікійських,  а  тепер  зберігаються  в  італійському  місті  Барі,  куди  нескінченим  потоком  їдуть  вірні  з  усіх  куточків  землі,  щоб  Святитель  з  когось  витер  сльози  страждань,  комусь  допоміг  побороти  життєві  страждання,  подаючи  всім  свою  руку  милосердної  допомоги.

Підносім  і  ми,  дорогі  в  Христі  браття  і  сестри,  свої  щиросердні  молитви,  у  день  Його  блаженної  пам’яті,  і  завжди  благаймо  Святителя  Николая  бути  нашим  постійним  заступником  перед  Богом,  не  залишати  нас  без  Його  милосердної  допомоги.

А  Всемилостивий  Господь  хай  сподобить  кожного  з  нас  хоча  би маленької  часточки  такої  пломеніючої  віри,  такої  любові  до  Бога  і  ближніх,  такого  високоморального,  чистого  і  непорочного  життя,  яким  було  всеціло  наповнене  серце  та  душа  великого  угодника  Божого – Святителя  Николая.

Святителю,  отче  Николає,  моли  Бога  за  нас !   Амінь.

Ваш  у  Христі  о. Іван,  парох.