Сьогодні,  возлюблені  в  Христі  браття  і  сестри,  третій  день  Різдвяних Святкувань  і,  Свята  Церква  Христова,  немов  би обриваючи,  ряд  святкових Євангельських  Вісток,  раптом,  показує  нам  трагічну  Євангельську  розповідь про  злих  виноградарів,  які,  вкінці,  стали  зрадниками  Доброго  Господаря.  І яке  відношення  має  ця  розповідь  до  події  Христового

Різдва?  Сьогодні  Свята  Церква  в  молитвах, Церковних  Богослужіннях  славить пам’ять  Святого  Первомученика  Архидиякона  Стефана,  одного  з  перших Сповідників Христового  Вчення,  який  постраждав  від  євреїв  у  страшних  муках.

Як  ми  вже  знаємо,  що  Апостоли  Христові  після  викупного  подвигу  Сина Божого,  розійшлися  по  усій  землі  в  справі проповідництва  Божої  Науки.   Святі  Апостоли  старалися  про  опіку  вдовиць  та  сиріт,  християни  вносили добровільні пожертвування  для  цієї  важливої  справи  милосердя,  щоб допомагати  убогим.  Для  цієї  важливої  справи  було  вибрано  сім достойних  мужів,  а  через  покладання  рук  апостолами,  вони  були  обрані  і  висвячені  на дияконів.  Старшим  поміж  ними поставили  Стефана,  якого  назвали  архидияконом,  тобто  старшим  дияконом.  Їм  було  доручено  не  тільки  роздавати  бідним милостиню,  але  також  проводити  проповідницьку  діяльність  в  розповсюдженні  Божого  Слова,  також  охрещувати  та  допомагати  в  проведенні  Богослужінь.

Архидиякон  Стефан  бів  надзвичайно  обдарованим  вибранцем  Божим,  він  ревно  проповідував  Христову  Науку,  відзначався міцною  вірою  у  Воскреслого,  мав  надзвичайні  дарування  творити  нечувані  чудеса.  Одного  разу,  єврейські  законовчителі вступивши  в  дебати  із  Стефаном  і,  не  знаючи  яку  йому  знайти  відповідь,  вони  знайшли  фальшивих  свідків,  а  ті,  в   свою чергу,  засвідчили  перед  законовчителями  що  Стефан  є  богохульником  і,  внаслідок  чого  Стефана  було  кинуто  до  вязниці,

а  невдовзі  засуджено  до  побиття  камінням.  Передвидячи  свою  скору  смерть,  улюбленець  Божий  Стефан  без  усякого страху  розкривав  гріх  та  неправду  євреїв,  особливо  керівників  Боговибраного  народу: «Ви  такі  самі,  як  ваші  батьки,  вони  вбивали  пророків,  а  ви  розіпяли  Мессію…» .  Після  чого,  наповнені  злобою  та  ненавистю  безжалісно  каменували  Божого вибранця.  І  же  помираючи,  Святий  Сефан  молився  до  Бога,  щоб  не  вмінив  вбивцям  в  гріх,  наскільки  наповнений любов’ю  та  всепрощенням   до  вбивць  був  Стефан,  показавши,  тим  самим,  християнському  світу  на  всі  часи  приклад  жертовної  любові   за  ворогів  своїх.

Так  Святий  Стефан  став  першим  мучеником,  проливши  свою  невинну  кров  за  Христа,  тому  Свята  Церква  по  праву називає  його Первомучеником,  память  якого  молитовно  славить  сьогоднішнього  дня,  третього  дня  Різдвяних  Свят.   Святий Стефан  –  це  перше  плодоносне  зерно  на  Церковній  Ниві,  пізніше  ця  плодоносна  нива  буде  обильно окроплюватися  кровю  невинних  християн – Божих  Ісповідників,  що  масово  будуть  іти  на  страждання  за  Христа.  Переслідування  та  гоніння  на  християн  будуть  продовжуватися  століттями,  а  число  мучеників  буде  стрімко  зростати,  тому  що  буде  сповнюватися  Пророцтво  Христово: « Ви  будете сумувати,  але  ваш  смуток  обернеться  в  радість».   Божі  Сповідники  терпіли  страшні  тортури,  а  грішний  світ  радів  та  біснувався  в  надії  на  знищення  Святої  Церкви  Христової.   Але  люлячий  Господь  завжди  вів  Свою  Церкву  важкою  та  тернистою  дорогою,  бо  на  крові  мучеників  розквітало  нове  християнське  життя,  яке  вело  ісповідників  до  вічного  життя  з  Богом.   Не  допомагали  гонителям  ані  страшні  переслідування  християн,  ані  муки  цих  людей,  бо  головне – віра  в  Христа  ніколи  не  згасала  в  їхніх  серцях,  а  навпаки,  поширювалась  по  усьому  світу.  Мучеників  за  віру  в  Христа  була  нескінчена  кількість,  їхній  рахунок  є  відомий  тільки  одному  Богу.  В  недавню  історичну  епоху  безбожного  атеїзму,  яка  ще  живе  в  наших  серцях,  радянські  поспішники  чи  не  так  само  хотіли  знищити  Святу  Церкву,  але  Вона  безперестанку  діяла  в  підпіллі,  міцніючи  та  омиваючись  кровю  переслідувань.  Вона  ніколи  не  залишала  Своєї  головної  земної  місії –  спасінні  Боголюбивих  чад  Своїх.

Святі  мученики  переносили  страшні  терпіння  за  Христа,  бо  вірили  всім  своїм  єством,  що  отримають  від  Нього  Вінок  Божої  Слави.  Господь  завжди  зміцнював  віру  та  кріпив  дух  у  Своїх  послідовників.  Немов  виноградник,  чим  більше  його  обрізувати,  тим  рясніше  буде  плодоносити.  Подібно  і  віра  в  Христа,  чим  більше  її  будуть  переслідувати  та  гнобити,  тим  ряснішими  буде  вона  давати  обильні  плоди  відданості  Богу.

Не  раз  були  такі  випадки,  що  навіть  кати  християн,  які  їх  так  безжалісно  мучили,  бачачи  такі  терпіння  та  чудеса  мучеників,  кидали  всі  знаряддя  тортур,  самі  ставали  християнами,  самі  потім  йшли  да  добровільні  страждання  за  Христа,  залишаючи  після  таких  вчинків  чудесні   навернення  до  Христа.

Свята  Церква  Христова,  дорогі  в  Христі,  це  є  міцна  Скеля  і  Твердиня,  на  якій  будувалася  віра  в  Христа,  в  яку  розбивали своє  невірство  найзаклятіші  вороги  Церкви,  а  зневірені  у  своїх  силах,  із  соромом  покидали  свої  переконання: «Галилеяне! Ти  переміг  мене!»  А  по  іншому  і  не  могло  бути.

Святий  Стефан  залишив  нам  неперевершений  приклад  наслідування –  прощати  своїх  ворогів.  Християни  –  мученики  вміли прощати.  А  ми,  чи  вміємо  прощати?  Ми  також  є  християнами.  І  нехай  Святий  Стефан  буде  для  всіх  нас  прикладом християнського  всепрощення,  якщо  хочемо,  щоб  і  Бог  нам  простив  провини  наші.   В  яких  би  обставинах  ми  з  вами  не знаходилися,  як  би  нас  вороги  та  недоброзичливці   не   гнобили,   наберімся  мужності  та  сил  із  Стефаном  сказати: «Господи,  не  вміни  їм  цього  в  гріх».     І  будемо  вірити,  що  за  це  нас  буде  очікувати  велика  нагорода  на  Небі.     Амінь.

 Христос  Рождається!      Славіте  Його!

 Ваш  у  Христі  о.Іван,  парох