Мукачівська греко-католицька Єпархія

СЛОВО ПАРОХА – РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2023

Posted on 25 Гру 2022, Священик: о. ІвнТидір

СЛОВО  ПАРОХА

   Христос рождається!

   «Благовіщу вам велику радість!» (Луки 2, 10).

   Сьогодні, возлюблені в Христі браття і сестри, попри важкі і нелюдські страждання нашого волелюбного українського народу від військового нападу безбожницького російського ворога, який багато місяців смертоносною зброєю руйнує нашу квітучу Україну. Жорстокий ворог нищить все живе, вщент стирає з лиця землі наші міста і села, спопеляє наші церкви та собори, не гребуючи перед собою нічим, бо вони: «Не Бога не бояться, ані людей не соромляться» (Луки 18, 2).

   Ми сприймаємо подію Різдва Христового з відкритими серцями, в піднесенні наших благочестивих намірів до Новонародженого Немовляти Христа, вимолюючи в Нього Його святого Божого прихистку в нестерпних стражданнях від злих ворогів. Але, на жаль, є ще й дотепер  такі, що вподібнюються нечестивому Іроду, який від самого народження шукав Христа щоб погубити його, вони шукають Христа в пітьмі людської ненависті та безжальної жорстокості до ближніх, бо для них немає нічого святого на цьому світі.

   Зверхприродна подія Тайни Боговтілення або Христового народження, назавжди змінило світопорядок життя людини на землі. Різдвяна ніч була цілком оповитою людською ненавистю, байдужістю та егоїзмом людини. Прихід Христа на землю на всі часи розділив людські долі на «до» та «після» Різдва Христового. Своїм народженням Син Божий докорінно змінив земні плани усього людства, щоб людина могла пізнати в Бозі свою вартісність та досконалість, піднялась до високої гідності Божого покликання з тимчасового земного життя до Життя Вічного. Бо так Люблячий Бог полюбив людину, що послав до земного життя Єдинородного Сина Свого вказати кожній людині власну стежину до Бога, постраждавши за кожного з нас на Голгофі. В такий спосіб наблизив Себе до грішної людини, а грішну людину до Бога. Чи не є  символічним для нас грішних людей, що Христос народжується вночі? А сама світова історія та Святе Письмо чітко вказують на час та місце народження Божого Сина. І з того часу, коли гріх увійшов у світ, він приніс із собою безпросвітну темряву гріхів та беззаконь в людські душі. Нещасні діти прародичів Адама і Єви з тих далеких часів блукають зарослими диким терням гріхами цього світу, ховаючись в безвихідних лабіринтах беззаконь, де для грішної людини не було жодної можливості покинути панівну безвихідь, бо людину супроводжували лиш одні розчарування, життєві відчаї та нарікання на власну життєву долю. Кожен з нас із власного досвіду знає та часом відчуває, як виглядає та впливає на нас темна ніч та безпросвітна пітьма. Блукаючи лабіринтами темряви, людину очікують великі неприємності важких травмувань. І в подібній темряві морально – духовного життя перебувало все старозавітне людство.

   З народженням Богонемовляти Христа Вифлиємське Світло осяяло всю Вселенну, вказавши кожному з нас дорогу до Бога, за якою тисячами років мріяла людина, що жила до Христа. Тайна Боговтілення споріднила нас з Богом, Він став присутнім з нами, Одним посеред багатьох нас. З часу Вифлиємської події людство символізують прості місцеві пастушки, що на той час випасали на пагорбах Вифлиєму свою худобу. Вони раптово почули спів ангелів та їхнє явлення, що звістили їм про народження Христа: «Не лякайтеся, бо ось благовістимо вам радість велику, що станеться усім людям.  Бо  сьогодні  в  Давидовім  місті  народився  для  вас  Спаситель,  Який  є  Христос   Господь»

(Луки 2,10-11). Пастушки прийшли та вклонилися Новонародженому Немовляті, а за своєю убогістю віддали Йому в дарунок свої серця – це є одним із знаків дороги до Бога для грішної людини. Важку і довгу дорогу символізують нам східні волхви – мудреці, вони мали за провідника до Бога Вифлиємську Зірку Месії, що вела їх з темряви гріхів та смерті до Божого Світла, Яке обдаровує людину Світлом Життя Вічного. Саме подібного пориву здебільшого бракує нам сьогодні. Тож поспішаймо звіщати той втаємничений знак всьому сучасному суспільству, за яким кожен з нас зможе розпізнати, що Люблячий Господь постійно перебуває посеред нас та веде всіх до омріяного Божого Царства. Розпізнаючи Божі знаки, які є непідвладними грішній людині, Предвічний Бог Слово, що містить у Собі усю Божественну сутність, приходить до нас у виді Вифлиємського Богодитяти в убогих яслах. Тут вбачаємо неперевершене Божественне пониження та покору, що веде нас із Святилища убогих Яселок, до Святилища трагічного Гробу Господнього, а в Церкві – до Святилища Пресвятої Євхаристії. У цій покорі Він жертвує Себе цілком, без усякого залишку, бо сходить до самої прірви нашої убогості та покори. Він народжується разом з нами, а спасіння наше відбувається в тому, щоб нам разом народитися з Ним для нашого Отця Небесного, та для тих Його дітей, що якимось чином загубили власну надію на повноцінне життя з Богом. В цьому й полягає наша надія та впевненість, що породжують в наших серцях певність у тому, що Христове пониження може вести увесь люд до спасіння та вічного життя з Богом. Ми сьогодні є тими простими пастушками та східними мудрецями, що всі разом простуємо до Бога

   Христос приходить до нас маленькою дитиною. Бо коли народжується в родині дитина, тоді відбувається значний злам в родині. Тут відразу відходять на другий план життєві розваги, якісь там подорожі та забави молодості. В родині на той час міняється абсолютно все, бо дитинка стає найважливішим кілечком родинного ланцюжка. А коли батьки вперше почують довгоочікувані слова «мама», «тато» – тоді всі інші речі є зовсім другорядними. В родині починають відбуватися зовсім інші відношення, бо маленька дитинка наповнила увесь родинний простір своїм поки що незрозумілим лепетом.

   Отже, сьогодні у Юдейському Вифлиємі народжується Дитинка – Христос, «задля нас людей і нашого ради спасіння». Він народжується Дитятком, щоб назавжди бути доступним для кожної людини. Його місце народження є таким вже убогим, щоб будь яка найбідніша людина змогла би увійти до Нього й почувати себе мов у найвишуканішій домівці, бо там перебуває Сам Бог. Богу належало, щоб між Ним і людьми до яких Він прийшов, не було жодних непорозумінь, перепон та бар’єрів. Можливо Божественна покора Ісуса Христа й повинна була явитись найбільшим відкриттям власних життєвих дверей людини до Бога. Бо подібна правда про Божу покору повсюдно домінує на сторінках Святого Письма. Христос завжди шукає якнайменшої можливості увійти до кожної людської домівки мандруючи цим світом. Бо не має на світі такої домівки, до якої Господь би соромився увійти. А коли Він народився, то не мав де Свою Голівку приклонити.

   Сьогодні, возлюблені в Христі, ми також прийшли до Його Святого Вертепу Йому вклонитись, подякувати Йому за всі Його Божественні дарування, якими Він так щедро й постійно обдаровує нас. Подякуймо Йому за наших славних українських воїнів, що з таким запалом боронять наш християнський спокій, захищаючи нашу Україну від людиноненависного російського ворога, щоб Новонароджений Христос надав сил та міці перемогти цього бездушного супостата. А тих нащих героїв, що полягли в жорстоких боях за наше майбуття, хай Новонароджений воскресить їхні імена в поселеннях праведників за виконання ними головної заповіді любові, що покладають свою душу за ближніх.

   Щиросердно вітаю Всіх з Різдвом Христовим та Новим роком. Підносячи подяку Щиросердному Богу за всі Його милості, які відвідували нас минулого року, будемо ревно Йому молитися щоб послав нам довгоочікуваний мир та спокій на нашу країну, відігнав ворога до його нечестивого логовища. А всі ті труднощі, які очікують нас у відбудові зруйнованих ворогом наших міст і сіл, хай тільки згуртує нас та зміцнить у відбудові знищених ворогом міст та сіл, та морально – духовної відбудови наших славних українців.

   Нехай у Новому 2023 році омріяний мир та Боже благословення супроводжує кожну добру людину, яка творить мир.   Благословіння Господнє на Вас…!

                                       ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!     СЛАВІТЕ ЙОГО!

                                                                             Ваш у Христі о. ІВАН, парох – 2023 рік.