СЛОВО ПАРОХА

Христос раждаєтся! Славiте єго!

«…благовіщу вам велику  радість…» (Лк. 2, 10),- сьогодні, возлюблені в Христі браття і сестри, і нам звіщається «велика радість», яку світове людство сприймає всіляко; одні – з відкритим серцем, а інші – у пітьмі людської ненависті. Народження Божого Сина змінило увесь світо-порядок. Різдвяна ніч, яка була, зазвичай, як і інші весняні ночі, розділила світову історію «до» і «після», тобто    «до Христа» і «після Христа». Христос Своїм приходом міняє плани усього людства, щоб людина пізнала свою гідність. Бог так полюбив людину, що зволив, щоб Його Єдинородний Син став Людиною і в такий спосіб Бог наблизив Себе до людини, а людину до Себе. Спаситель народжується вночі, тому що Боже провидіння передбачало не тільки місце, але і час народження Христа. З того часу, коли гріх увійшов у світ, він приніс пітьму гріхів у людські душі. Нещасні діти праматері Єви, потомки Каїна блукають дорогами темряви цього світу, мов у лабіринтах гріхів і беззаконь, де на людину не було жодних просвітлень, лиш одні розчарування та нарікання на свою важку життєву долю. Кожен з нас достеменно знає, як виглядає ніч і темрява. Блукаючи в темряві, людина може наткнутися на різні перешкоди: ями, безодні, провалля. Кожен крок лякає нас небезпекою, є непевним. Людство було в темряві гріхів, блукало в темряві незнання. З народженням Божого Сина, приходить у світ Світло Боже. Світло Боже показало нам омріяну дорогу до Бога, разом з тим, Його близкість до нас, Його присутність та буття з нами. Слава Божа завжди променіє блиском, а народження Божого Си-на поширюється в світлі, яке стає знаком присутності Бога. Людство символізують східні волхви, які мали за провідника до Вифлиєму Зірку Месії, що вела подорожуючих до Христа з темряви гріхів і смерті до Божого Світла, яке обдаровує спасінням людське життя. Пастушки, побачивши явлення ангелів та їхній небесний спів, поспішили вклонитися Новонародженому, віддати Йому в дарунок свої серця – це також є  надзвичайним знаком дороги до Бога для кожної людини. Саме такого пориву нам здебільшого бракує. Це є духовна недбалість, тому що часто ми стараємося заглиблюватися у свої власні проблеми, зупинятися на тому, що нас пригнічує, охоче замикати в собі замість того, щоб поквапитися побачити, відчути знаки великих радостей, які нам Богом звіщаються. Ми не розчаруємося, якщо приймемо надію до свого серця. Як і ті пастушки, отримаємо радість тієї миті, коли звіщатимемо її іншим. Тож поспішаймо звіщати всім той знак, за яким вони зможуть достеменно розпізнати, що наш Спаситель воістину перебуває посеред нас та спасає нас, ведучи нас до омріяного Божого Царства. Маючи відвагу надії до розпізнання Божого знаку, що є непідвладним нашому розумінню, Предвічний Бог Слово, що містить у собі все, Син Бога Отця, приходить до нас у виді Богодитятка в яслах. Це і є початком пониження, яке веде Його від Святилища Яселок, до Святилища Гробу Господнього, до Святилища Пресвятої Євхаристії. У цьому пониженні та покорі Він жертвує Себе цілковито, бо сходить до самого дна нашої убогості. Він народжується з нами, для нас, і наше спасіння в тому, щоб народитися з Ним для Отця Небесного і для всіх Його дітей, що не мають надії. В цьому і є наша надія, впевненість, яка породжує радість, впевненість у тому, що завдяки цьому незбагненому пониженню нашого Бога все може бути врятоване.

Від часу Різдва Христового ми є «народом Святим» (1 Петра 2,9). Ми відродилися від Небесного Отця разом з Ним, а радість звіщається  «всьому народу» (Луки 2, 10), тож вона звіщається усім нам, адже ми сьогодні є тими простодушними пастушками та подорожуючими східними волхвами, що разом простуємо до Бога. Світло Різдва Христового прийшло у світ, щоб виявити у грішному світі усякий гріх і всіляку неправду. Це Вифлиємське Світло зясяяло на всю вселенну. Прийшло у світ Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного. Син Божий приходить незвіданим і безіменним. А люди, які Його зустрічали тієї різдвяної ночі, ще не знали Ким Він є. А Він, будучи Правдивим Богом, ставить перед кожним з нас головну задачу, яку кожна людина повинна виконати на власній життєвій дорозі. Він приходить із втаємниченого світу, щоб кожен з нас пізнав споконвічну Тайну пізнання Бога. Христос народжується Дитятком. І коли появляється в родині дитина, то відбувається значний злам родини.

Навіть шлюб так кардинально не змінює сенс життя, сімейну психологію, як змінює в житті факт народження дитини. Зразу відходять в другорядність життєві розваги, подорожі та забави молодості.

В родині міняється абсолютно все, бо дитинка стала найважливішою родинною особою. А коли батьки вперше чують довгоочікувані слова  «мама», «тато» – тоді всі інші речі є зовсім другорядними. У родину прийшли зовсім інші відносини, бо маленька дитина наповнила своїм пришестям всі ці зміни. Сьогодні у Вифлиємі Юдей-ському народжується Дитинка – Христос, «задля нас і нашого ради спасіння», Він народжується Дитятком, щоб бути доступним для кожної людини. Його місце народження є таким убогим, щоб будь-який убогий і кожна найбідніша людина могла б увійти туди й почувати себе, мов вдома. Спасителю належало, щоб між Ним і людьми, до яких Він прийшов, не було жодних перепон та бар`єрів. Можливо ця покора Божого Сина й повинна була стати найбільшим відкриттям дверей до Бога для всіх людей, без винятку. Ця правда про Божу покору домінує на кожній сторінці Святого Євангелія. Бо Христос шукає можливість увійти до кожної домівки, мандруючи цим світом. На цьому світі немає такої домівки, в яку би Спаситель не хотів увійти, якою би Він соромився.  А коли Він народився, то не мав місця куди Свою Голівку приклонити. Проте ця покора бездомності тривала не довго. Бо на цьому світі знайшлися такі, які прийшли привітати Новонародженого з різними дарунками, а головне, віддали Спасителю свої грішні серця. Сьогодні, у це величне свято Різдва Христового, відкриймо і ми перед Новонародженим Дитятком не тільки свої домівки, але й наші серця, щоб там Він знайшов для Себе помешкання. Прийняти до свого серця Христа – це найголовніше завдання християнина у цьому світі. Прийняти у своє життя Христа означає, підпорядкувати свої вчинки, подумки, наміри – Господу Богу. Возлюблені в Христі браття і сестри! Щиросердно вітаю Вас із святом Різдва Христового і Новим Роком. Підносячи подяку Богові за всі Його милості, які відвідували нас минулого року, будемо ревно просити в Нього щоб оберігав нас в однодумності та однодушності відданості Господу Богу, хай зміцнить наші устремління у відданості та любові до Святої Церкви під надійним проводом Святійшого Отця ФРАНЦИСКА, Папи Римського, який надзвичайно боліє за нашу Мукачівску єпархію. Хай Господь дарує нашій Вітчизні омріяного миру, подо-лання усіляких труднощей, братолюбного співпроживання усіх народів України.

Благословення Господнє на Вас… Ваш у Христі, отець  ІВАН,  парох